Друга Пасха в Синай-пустині 1-5; Пасха нечистих 6-13; Пасха чужинців 14; хмара над храминою 15-23

1
Господь промовив до Мойсея в Синай-пустині, другого року по виході з Єгипетської землі, першого місяця:
2
Нехай сини Ізраїля відсвяткують Пасху в призначений час.
3
Чотирнадцятого дня цього місяця надвечір святкуватимете її у свій час;
за всіма установами й за всіма приписами її святкуватимете її.”
4
І сказав Мойсей синам Ізраїля, щоб святкували Пасху.
5
І святкували вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця, надвечір, у Синай-пустині.
Згідно з усім, як заповідав Господь Мойсеєві, вчинили сини Ізраїля.
6
Та були деякі, що осквернилися трупом і не могли на той день святкувати Пасху;
тож приступили вони того дня до Мойсея й до Арона
7
і мовили до них: “Ми осквернилися трупом.
Та чого б то нам мало бути заборонено принести дари Господеві у свій час серед синів Ізраїля?”
8
І каже до них Мойсей: “Заждіть лишень, я послухаю, що Господь повелить щодо вас.”
9
І Господь промовив до Мойсея.
10
Промов до синів Ізраїля словами: Кожний з вас та ваших потомків, хто оскверниться трупом чи буде у великій дорозі, святкуватиме Пасху на честь Господа.
11
Але він святкуватиме її другого місяця, на чотирнадцятий день, надвечір;
з опрісноками й гірким зіллям їстиме він її,
12
так, щоб не лишалось нічого з неї до ранку і кістки не ломлено в ній, виконуючи все за обрядом Пасхи.
13
Коли ж би хтонебудь, бувши чистий і не в дорозі, занедбав святкувати Пасху, той викорінений буде з-поміж людей своїх, бо не приніс жертву Господеві в призначений час.
Людина та нестиме кару за свій гріх.
14
Коли ж чужинці, що перебувають з вами, захочуть святкувати Пасху на честь Господа, нехай святкують за установами та приписами її;
той самий обряд нехай буде в вас, так для чужинця, як і для тубільця.”
15
Того ж дня, коли поставлено храмину, хмара вкрила храмину, отой намет свідоцтва, а ввечері вона стала мов полум'я над храминою, і так було аж до ранку.
16
Так було ввесь час: хмара вкривала її за дня, а вночі вона ставала мов полум'я.
17
І щоразу, коли знімалась хмара над наметом, сини Ізраїля рушали в дорогу;
а на тому місці, де хмара опускалася, там отаборювалися сини Ізраїля.
18
За наказом Господнім рушали сини Ізраїля в дорогу, і за наказом Господнім отаборювались;
і ввесь час, коли хмара перебувала над храминою, стояли вони табором.
19
І коли хмара перебувала довгий час над храминою, то сини Ізраїля пильно дотримувалися наказу Господнього і не рушали.
20
Часом хмара стояла лиш кілька днів над храминою;
за Господнім велінням ставали вони табором і за Господнім велінням рушали далі.
21
А часом хмара зоставалася з вечора до ранку, вранці ж підносилась, і тоді й вони рушали;
було, що хмара стояла ввесь день і ніч, а потім піднімалась, і тоді вони рушали далі.
22
Або два дні, або місяць, або й довше - як хмара перебувала над храминою, сини Ізраїля стояли табором і не пускалися в дорогу;
коли ж вона піднімалась угору, то й вони йшли в дорогу.
23
За Господнім велінням ставали вони табором, і за Господнім велінням вирушали в дорогу, пильнуючи волю Господню згідно з наказом Господнім, як передав його Мойсей.