- Заголовок 1-7; лихе товариство 1-19; заклик мудрости 20-33
- 1
- Приповідки Соломона, сина Давида,
царя Ізраїля,
- 2
- щоб пізнати мудрість і навчання,
щоб зрозуміти слова розсудні,
- 3
- щоб засвоїти (собі) освічену науку,
- справедливість, правосуддя та правоту, -
- 4
- щоб дати простодушним розсудність,
юнакові знання та обачність,
- 5
- щоб мудрий слухав і зростав у знанні,
розумний придбав здорові засади,
- 6
- щоб зрозумів приповідки та приховане значення,
слова мудрих та їхні загадки.
- 7
- Острах Господній - початок мудрости;
безумні мудрістю й навчанням нехтують.
- 8
- Слухай, мій сину, настанови батька твого;
не відкидай поучування матері твоєї,
- 9
- бо це гарний вінець тобі на голову,
намисто тобі на шию.
- 10
- Мій сину!
коли тебе будуть зводити грішні, не піддавайся!
- 11
- Як скажуть: “Ходи з нами, засядьмо на кров невинну,
причаймося на безвинного - без усякої причини,
- 12
- поглиньмо їх, мов Шеол, живих,
цілком, мов би вони провалилися в пропасть!
- 13
- Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних,
сповнимо наші доми здобиччю.
- 14
- Кинь жереб твій разом із нами,
гаман нехай один буде в усіх нас!”
- 15
- Мій сину!
не ходи по їхній дорозі з ними, зверни ногу твою з їхньої стежки,
- 16
- бо ноги їх біжать до злого,
поспішають, щоб кров пролити.
- 17
- Таж даремно розставляють сіть
в очах усілякої пернатої породи.
- 18
- Вони ж на власну кров чигають,
на самих себе засідають.
- 19
- Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі;
воно вбиває того, хто його в собі має.
- 20
- Мудрість по вулицях голосить,
свій голос по майданах піднімає,
- 21
- на роздоріжжях гомінливих кличе,
при входах у браму в місті виголошує:
- 22
- “Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете?
Докіль насмішники кохатимуться в насмішках, безумні ненавидітимуть науку?
- 23
- Верніться на мою дорогу;
ось ізіллю на вас мій дух, слова мої звіщу вам.
- 24
- За те, що кликала я, та ви зреклися,
як простягала руку, ніхто не хотів зважати,
- 25
- за те, що гордували всякою порадою моєю,
моїх докорів не сприймали, -
- 26
- то я буду сміятися з вашого нещастя,
я буду кпити, як на вас страх надійде;
- 27
- як страх на вас надійде, немов буря;
злетить на вас нещастя, немов вихор, коли на вас наляже гніт і смуток.
- 28
- Тоді будуть до мене кликати, та я не обізвуся,
будуть шукати мене пильно, але не знайдуть.
- 29
- За те, що вони зненавиділи науку,
страху Господнього не прийняли,
- 30
- поради моєї не бажали,
знехтували всі мої докори, -
- 31
- тому плоди своїх учинків їстимуть,
наситяться задумами своїми.
- 32
- Бо відступництво невігласів їх убиває,
і безтурботність дурнів губить їх.
- 33
- Хто ж слухає мене, той житиме безпечно,
і буде спокійний, не боявшися лиха”.
|