Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

1
Мудрий син любить науку,
насмішник не слухає напоумлення.
2
Із плоду уст своїх людина добро їстиме;
жадання зрадників - насильство.
3
Хто стереже свої уста, той зберігає свою душу;
хто ж свого рота невгамовно роззявляє, тому погибель
4
Душа лінивого жадає, та нічогісінько не має;
душа ж трудящих насититься.
5
Праведник слова брехливі ненавидить,
а злий поводиться безсоромно й ганебно.
6
Безвинного в путях пильнує правда;
грішника губить злоба.
7
Той вдає багатого, хоч нічогісінько не має,
а той бідного вдає, хоч він і пребагатий.
8
Викуп життя людини - її багатство;
бідний же загроженим не почувається.
9
Світло праведних звеселить,
а свічка злих погасне.
10
Гордість доводить до сварки,
а мудрість із тими, хто слухає пораду.
11
Майно, швидко нажите, пропадає;
а хто збирає поволі, той багатіє.
12
Відсунута надія - мука серця;
а здійснене бажання - дерево життя.
13
Хто словом нехтує, сам собі шкодить;
хто ж заповідь шанує, той матиме заплату.
14
Наука мудрого - джерело життя,
щоб спастися від сітей смерти.
15
Добрий розум приносить ласку,
дорога ж віроломних шорстка.
16
Кожен розумний чинить розважно,
а дурний виставляє дурноту напоказ.
17
Злий посланець у біду кидає,
а вірний вістун лікує.
18
Злидні та сором, хто науку відкидає;
а хто приймає напоумлення, той у пошані.
19
Як здійсниться бажання, душа радіє;
від зла відвертатись - то для дурних осоружно.
20
Хто ходить з мудрими, сам стає мудрим;
а хто приятелює з дурним, - той зледачіє.
21
Грішних переслідує нещастя,
а добро - нагорода праведним.
22
Добрий свою спадщину онукам залишає,
а майно грішника для праведника бережеться.
23
Цілина бідних родить багато збіжжя;
за браком правосуддя не один гине.
24
Хто щадить різки, ненавидить сина;
хто ж його любить, той завчасу карає.
25
Праведний їсть собі досхочу,
а живіт злих терпітиме нестачу.