Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

1
Ліпше шматок хліба та мир до нього,
ніж хата, повна жертвенного м'яса, та незгода.
2
Розумний слуга старшує над ганебним сином,
- з братами він розділить спадщину.
3
Як горно срібло, а вогонь золото,
так Господь випробовує серце.
4
Злочинець уважний на згубну мову,
а брехун прислухається до лукавого язика.
5
Хто з бідного сміється, той його Творця зневажає;
і хто нещастю радий, той не уникне кари.
6
Вінець старих людей - сини синів;
слава ж дітей - їхні батьки.
7
Не личить дурневі наказуюча мова,
тим менше князеві - уста брехливі.
8
Гостинець - самоцвіт для того, хто його має:
куди б не обернувсь він, матиме щастя.
9
Хто провину покриває - той любови шукає;
хто ж її згадує в розмові, той друзів розділяє.
10
Більше картання проймає розумного,
аніж дурного сто ударів.
11
Лихий шукає тільки заколоту,
тож на нього посланий буде жорстокий ангел.
12
Ліпше наштовхнутись на ведмедицю, в якої відібрано ведмежат,
аніж на дурня, коли він шаліє.
13
Хто за добро злом платить,
від хати того зло не відійде.
14
Почати сварку - немов випустити воду:
покинь спір, заки зчиниться сварка.
15
І той, хто винного виправдує, і той, хто праведника обвинувачує,
обидва вони огидні Господеві.
16
Навіщо гроші в руках дурня?
Щоб мудрости купити?
Таж у нього розуму нема.
17
Друг любить протягом усього часу;
він братом буде, коли спаде нещастя.
18
Не має глузду той, хто зобов'язується
і дає запоруку перед ближнім.
19
Хто любить рани, той любить сварку;
а хто нахабний, той занепаду шукає.
20
Підступне серце добра не знаходить;
язик лукавий у біду потрапляє.
21
Хто народжує дурня - собі на журбу народжує;
тим то батько дурного радощів не знає.
22
Веселе серце - ліки добрі;
а дух прибитий висушує й кості.
23
Гостинці з пазухи бере безбожний,
щоб скривити стежки правосуддя.
24
Мудрість у розумного перед очима,
дурного ж очі на край землі несуться.
25
Безумний син своєму батькові досада,
і гіркота тій, що його вродила.
26
Карати справедливого не добре,
як і бити благородного за правоту.
27
Хто в словах здержливий, той має знання,
і розумний той, у кого кров холодна.
28
І дурень, як мовчить, здається мудрим,
і розважливим, як стулить губи.