Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

1
Хто відокремлюється, той шукає власного бажання
й кепкує з усякої розумної поради.
2
Дурний у розумі не кохається,
він лише свій дотеп виявляє.
3
Із злом приходить і погорда,
а з ганьбою й сором.
4
Глибокі води - слова уст людини;
струмок розливний, мудрости джерельце.
5
Воно не добре - вважати на особу злого,
щоб праведника на суді скривдити.
6
Уста безумного ведуть до сварки,
і губи його викликають удари.
7
Уста безумного - його руїна;
губи його - сіть на його душу.
8
Слова донощика неначе ласощі,
які до самого споду в животі доходять.
9
Недбалий у своїй роботі
- руїнника брат рідний.
10
Ім'я Господнє - міцна башта:
праведник утече до неї - і безпечний.
11
Багатого достатки - його місто-твердиня,
і, на його думку, як стіна висока.
12
Перед погибіллю бундючиться людське серце,
а перед славою - покора.
13
Хто, не вислухавши, відповідає,
дурнота на того й сором.
14
Дух людини підтримує її в недузі,
а дух прибитий хто може перенести?
15
Серце розумного знання здобуває,
і вухо мудрих шукає науки.
16
Дарунок людини розширює йому дорогу,
і до вельмож його доводить.
17
Хто першим на суді боронить свою справу, здається праведним;
та надійде його сусід і його перевіряє.
18
Жереб закінчує спори
й вирішує між могутніми.
19
Уражений брат - немов місто-твердиня,
і чвари - немов засуви в замку.
20
Плодом уст людини наповнюється його нутро,
і він насичується здобутком губ своїх.
21
Смерть і життя - у владі язика;
хто його любить, той плоди його їстиме.
22
Хто знайшов жінку, знайшов добро велике
й від Господа одержав ласку.
23
Бідний благально говорить,
а багатий відказує жорстоко.
24
Бувають приятелі на погибель;
але буває друг від брата прихильніший.