Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

1
Ліпше убогий, що ходить у своїй невинності,
ніж дурний з нещирими устами.
2
Навіть горливість без знання не добра,
а хто надто поспішає - помилиться.
3
Безумність людини руйнує її долю,
та й ще на Господа вона серцем гнівається.
4
Багатство множить друзів,
а бідного покидає й друг його.
5
Фальшивий свідок не уникне кари;
хто дихає брехнею, не знайде рятунку.
6
Багато тих, що запобігають у князя ласки;
кожен друг тому, хто дає гостинці.
7
Убогим всі брати нехтують,
тим більше його друзі віддаляються від нього;
у кого забагато приятелів, матиме з цього шкоду,
так само, хто вганяється за чужими справами.
8
Хто здобуває мудрість, той любить свою душу;
хто розуму пильнує, той знайде добро.
9
Неправдомовний свідок не уникне кари;
хто дихає брехнею, той загине.
10
Не личать дурневі розкоші,
тим менше слузі - панувати над князями.
11
Розважність людини - бути повільним до гніву;
слава її - переступи забувати.
12
Гнів царський - мов рик лева,
а його милість - як роса на рослину.
13
Дурний син - батькові нещастя;
а суперечки жінчині - безупинне води накрапання.
14
Дім і достатки - то по батьках спадок,
але від Господа розумна жінка.
15
Лінивство глибокий сон наводить;
душа недбала буде голодувати.
16
Хто береже заповідь, той береже себе самого,
а хто словом нехтує, той помре.
17
Хто чинить бідному добро, той Господеві позичає,
і він йому відплатить за його добродійство.
18
Карай твого сина, покіль є надія,
але б'ючи, не бий його до смерти.
19
Вельми гнівливий прийме кару:
бо коли його хочеш рятувати, зробиш ще більше гнівливим.
20
Слухай пораду й приймай навчання,
щоб стати мудрим наостанку.
21
Багато задумів у серці людини,
але воля Господня - вона встоїться.
22
Плід людини - її милосердя;
убогий - ліпший, ніж брехун.
23
Господній острах - життєдайний:
насичений ним - в спокої перебуватиме, і лихо його не спіткає.
24
Ледачий запускає свою руку в миску,
та тяжко йому її до рота донести.
25
Коли насмішника вдариш, то й простодушний стане розумнішим;
коли розумного скартати, він набереться знання.
26
Хто обдирає батька й проганяє матір,
той син ганебний, безсоромний.
27
Кинь, сину, слухати науку,
що відводить від слів розумних.
28
Лукавий свідок глузує з правосуддя,
а уста грішників пожирають беззаконня.
29
Готові на насмішників дрюки,
і на спину дурних - удари.