Приповідки Соломона про мудрого й дурного, про чесноти й пороки від 10 до 22 глави, 16 стиха

1
Вино - зрадливе, п'янкі напої - буйні;
кожен, хто кружляє їх, - нерозумний.
2
Гнів царський, ніби рик лева;
хто його побуджує, шкодить собі.
3
То честь для чоловіка - сварки уникати;
а кожен дурень розпочинає сварку.
4
Осінь пройшла, і не оре лінивий;
у жнива проситиме, та не матиме нічого.
5
Води глибокі - задума в людськім серці;
але розумна людина їх черпатиме звідти.
6
Чимало людей доброту власну вихваляють,
та вірну людину, хто знайде?
7
Хто ходить у своїй невинності правдиво,
- щасливі його діти після нього!
8
Цар, що на судовому престолі засідає,
всю погань, лиш погляне, розганяє.
9
Хто може сказати: “Я очистив моє серце,
я - чистий від гріха мого?”
10
Дві ваги та дві міри,
- огидне Господеві одне й друге.
11
Вже з того, як поводиться дитина, видно,
чи чисті й праві будуть її вчинки.
12
Вухо, що чує, й око, що бачить,
- Господь створив одне й друге.
13
Не люби спати, щоб не збідніти;
відкрий очі, й будеш ситий хлібом.
14
Недобре, - недобре!” - каже, хто купує;
а як відійде - не нахвалиться.
15
Є золота й перел багато,
та найдорожча прикраса - уста розумні.
16
Візьми з нього одежу, бо він за чужого ручився;
коли він за чужих ручився, візьми заставу з нього.
17
Солодкий людині хліб, неправдою нажитий,
та потім в його роті жорстви повно.
18
Задуми зміцнюються при нараді;
хитрощами провадити б війну.
19
Той наклепник, хто відкриває тайни;
хто рота широко роззявляє, з тим не братайся.
20
Хто проклинає батька-матір,
того свічка погасне в глухій пітьмі.
21
Майно, швидко набуте на початку,
напослідок не буде благословенне.
22
Не говори: “Відплачу лихом!” |- звірся на Господа, і він тебе врятує.
23
Огидні Господеві двоякі терези;
вага фальшива - річ недобра.
24
Господь керує кроками людини;
людині ж як зрозуміти свою дорогу ?
25
Це сіть людині - необачно казати: “Посвячене”,
а по обіті - розмірковувати.
26
Мудрий цар злих провіває,
а потім по них колесом котить.
27
Господній світич - дух людини,
що вивідує всі глибини серця.
28
Милость і правда царя оберігають;
його престол милістю підпертий.
29
Слава молодих - їхня сила;
старих окраса - їхній сивий волос.
30
Побиття аж до крови - лік проти зла,
так само й удари, що доходять аж до нутра.