Притчі мудрих гл.
гл.
23-24


1
Коли сядеш їсти з вельможею,
добре вважай на те, хто перед тобою,
2
і поклади собі ножа на горло,
коли ти надто ласий.
3
На ласощі його не надься:
то оманлива страва.
4
В багатство не силкуйся вбиватись;
покинь думати про нього.
5
Подивишся на нього, а його вже немає,
бо воно майструє собі крила, мов орел, який лине в небо.
6
Не їж хліба із скнарою,
на його ласощі не надься,
7
бо він буде мов той, хто рахує в своїм серці:
“їж, пий!” - він тобі скаже,
та його серце не з тобою.
8
Шматок, що з'їв, ти повернеш,
і слова твої солодкі втратиш.
9
Не говори до вух дурному,
бо він зневажить мудрість слів твоїх.
10
Не пересувай межі древньої,
і не вдирайся в поля сирітські,
11
бо їх заступник сильний;
він захистить їхнє діло супроти тебе.
12
Прихили твоє серце до навчання,
і твої вуха до слів науки.
13
Не щади для хлопця картання:
не умре бо, як битимеш його різкою.
14
Ти битимеш його різкою
- і врятуєш його душу від Шеолу.
15
Мій сину!
Як серце твоє мудре,
то й моє серце теж буде радіти,
16
і моє нутро буде веселитись,
коли уста твої казатимуть праві речі.
17
Нехай твоє серце грішникам не заздрить,
але будь у Господнім страсі повсякденно,
18
бо будучина існує напевне,
і твоя надія не буде марна.
19
Слухай, сину мій, і будь мудрий,
справляй серце твоє на путь (праву).
20
Не бувай з тими, що впиваються вином,
ані між тими, що обжираються м'ясом,
21
бо п'яниці й ненажери зубожіють,
а довге спання їх вбирає у лахи.
22
Слухай батька, що породив тебе;
не зневажай матері, коли вона старенька.
23
Придбай правду й не продавай її,
- мудрість, навчання й розум.
24
Праведного батько веселитиметься вельми,
і хто мудрого породив, буде ним радіти.
25
Нехай радіють батько твій і мати;
нехай веселиться та, що тебе породила.
26
Дай мені, сину, твоє серце,
і твої очі нехай доріг моїх пильнують,
27
бо блудниця - то глибока яма,
вузька криниця - чужинка.
28
Неначе харцизяка, вона засідає
і між людьми зрадників множить.
29
У кого: “Ой” - у кого: “Ой, леле”?
У кого сварка, у кого скарги?
У кого рани без причини?
У кого очі червоні?
30
У тих, що при вині засиджуються довго;
у тих, що ходять смакувати вино пахуче.
31
Не приглядайся до вина, яке воно червоне,
як гарно світиться у кубку,
як лагідненько ллється.
32
Потім воно вкусить, як гадина,
утне, немов зміюка.
33
Тобі ввижатимуться дивні речі,
серце твоє буде дурниці говорити;
34
і будеш немов той, що дрімає серед моря,
або як той, що вгорі лежить на щоглі.
35
Били мене, та мене не боліло,
товкли мене, та не знав я нічого.
Коли ж я прокинусь?
Я буду знов того шукати!”