Притчі мудрих гл.
гл.
23-24


1
Злим людям не завидуй,
ані бажай їх товариства,
2
бо серце їх міркує про насильство;
їхні уста говорять лише лихо.
3
Дім мудрістю будують
і розумом його скріплюють;
4
знанням сповнюються комори;
всяким дорогим і красним майном.
5
Мудрий чоловік потужний;
муж знання збільшує силу,
6
бо ти розумним міркуванням твою війну вестимеш;
і в багатьох дорадниках - перемога.
7
Для дурня мудрість недосяжна, як коралі:
уст своїх при брамі він не відчинить.
8
Хто намислив зло чинити,
того назвуть провідником лукавства.
9
Дурного думка - гріх;
глузливий - для людей осоружний.
10
Як ти в біді піддався,
то мала сила в тебе.
11
Рятуй тих, що на смерть тягнені,
і від засуджених на страту не відступай.
12
Якщо ти скажеш: “Таж я про це не знав!”
- то хіба той, хто серця важить, не розуміє того,
і той, хто наглядає за тобою, цього не знає?
Хіба він кожному не відплатить за його вчинками?
13
Їж мед мій сину, бо то річ добра,
і крижка меду тобі на смак солодка.
14
Знай же ж, що мудрість для душі твоєї.
Як ти її знайшов - маєш майбутнє,
і надія твоя не пропаде.
15
Не зазіхай на праведника хату
і не пустош місця його спочинку.
16
Бо праведний сім раз упаде й знову встане,
а безбожник спіткнеться в нещасті.
17
Як упаде твій ворог, не веселися;
як він спіткнеться, не тішся серцем,
18
а то Господь побачить і буде йому не довподоби,
і відверне гнів свій від нього.
19
Не гнівайся на лиходіїв;
злим не завидуй,
20
бо для лихого немає майбуття,
світильник злих погасне.
21
Мій сину, Господа й царя страхайся;
з бунтівниками не приставай,
22
бо вмить прийде їхня погибель,
і знищення, що йде від обох, хто передбачить?
23
Це теж від мудрих:
вважати на особу на суді - не годиться.
24
Хто злому каже: “Ти праведний”,
того народ клястиме, люди зненавидять.
25
А тим, що судять справедливо, буде добре,
й на них зійде благословення.
26
Той в уста цілує,
хто щирим словом відповідає.
27
Упорай діла твої зовнішні,
і підготуй своє поле,
а вже потім будуй собі хату!
28
Не свідчи на ближнього безпідставно
і не обманюй своїми устами.
29
Не кажи: “Як він мені вчинив, так я йому вчиню;
відплачу кожному за його вчинками!”
30
Ішов я попри поле ледачого,
;
попри виноградник недоумка;
31
дивлюсь - кропивою позаростало,
і будяками зверху вкрилось,
камінна огорожа його розвалилась!
32
Поглянув я та й узяв собі до серця,
позирнув і взяв ось таку науку:
33
“Ще трохи сну, трохи дрімання;
трохи згорнути руки, щоб спочити, -
34
і твої злидні прийдуть наскоком,
нужда твоя - мов чоловік оружний”.