Друга збірка приповідок Соломона гл.
гл.
25-29


1
Це теж приповідки Соломона,
що їх були переписали мужі Єзекії, царя Юдеї.
2
Слава Божа в таїнстві слова,
а царів слава - досліджувати слово.
3
Як неба висота, і як землі глибина,
так серце в царів недослідне.
4
Відділи жужель від срібла,
і ливар з нього зробить посуд.
5
Усунь лихого з-перед царя,
і справедливістю престол його зміцніє.
6
Перед царем не величайся
і на місці для вельмож не зупиняйся.
7
Бо ліпше, коли тобі кажуть: “Вийди сюди”,
ніж як тебе понизять перед князем,
що його бачили твої очі.
8
Судитись не хапайся,
бо що будеш наприкінці чинити,
коли твій ближній тебе засоромить?
9
Залагодь твою сварку з ближнім,
і тайни другого не зраджуй,
10
щоб, як почує хтось, не насміявся з тебе,
- і твоя слава не відступить від тебе.
11
Золоті яблучка в оправі срібній,
- слово сказане до речі.
12
Як кульчик золотий та щирозлотна прикраса,
- так мудрий докоритель для уважного вуха.
13
Що в жнива сніжна прохолоде
те вірний посланець тому, хто його посилає:
приносить бо відраду душі свого пана.
14
Як хмари й вітер без дощу,
отак і чоловік, що хвалиться лжедарами.
15
Довготерплячістю можна правителя переконати;
м'який язик ломить і тверду кістку.
16
Знайшов ти мед, їж, скільки потребуєш,
та гляди, щоб з переситу не довелося його вертати.
17
Багато не вчащай до дому друга твогс,
а то йому набриднеш, і тебе він зненавидить.
18
Що довбня, меч та стріла гостра,
- те чоловік, який на ближнього ложно свідчить.
19
Що спорохнілий зуб і нога вивихнута,
те саме надія на зрадливого в день нещастя.
20
Як той, хто скидає одіж холодного дня,
і як оцет на салітру, - такий той,
хто співає пісні зажуреному серцю.
21
Як ворог твій голодний, нагодуй його хлібом,
як хоче пити, подай води напитись,
22
бо ти збереш на його голову вугілля гаряче,
і Господь заплатить тобі.
23
Північний вітер дощ наганяє,
язик потайний - лице сердите.
24
Ліпше сидіти в кутку на покрівлі,
ніж із жінкою сварливою в спільній хаті.
25
Як вода холодна людині в спразі,
так добра вістка з далекої країни.
26
Як скаламучена криниця, джерело зіпсуте,
так праведник, що піддається злому.
27
Воно не добре багато їсти меду,
і неславно людям досліджувати власну славу.
28
Що місто збурене й без мурів,
те людина, що не панує над собою.