Друга збірка приповідок Соломона гл.
гл.
25-29


1
Не хвалися завтрішнім днем,
бо не знаєш, що день може вродити.
2
Нехай вихвалює тебе інший, а не власні уста,
чужий хтонебудь, - а не твої губи.
3
Важке каміння, тяжкий пісок,
-та гнів дурного обидвоє переважить.
4
Жорстока - лютість, гнів - бурхливий,
та проти заздрощів хто встоїться?
5
Ліпше відвертий докір,
ніж любов прихована.
6
Рани від люблячого - щирі,
а поцілунки ворога - зрадливі.
7
Хто ситий, топче й крижку меду;
голодному й гірке - солодке.
8
Як пташка, що гніздо кидає,
так чоловік, що батьківщину кинув.
9
Олія й пахощі веселять серце,
так само й друг солодкий, що з серця раду вділяє.
10
Не покидай ні свого, ні батьківського друга,
ані не входь у дім брата твого в день твого нещастя.
Ліпший сусід близький, аніж брат далекий.
11
Мій сину, будь розумний і радуй моє серце,
щоб я знав відповісти тому, хто мене ображає.
12
Обачний бачить лихо й ховається,
а легковажні йдуть далі - й зазнають кари.
13
Візьми з нього одежу, бо він за другого ручився;
замість .
чужих візьми з нього заставу.
14
Хто ближнього благословляє з ранку на ввесь голос,
про того думають, що він його проклинає.
15
Постійне капання в дощову погоду
і сварлива жінка - одне на одного схожі.
16
Хто хоче її вгамувати, той хоче вгамувати вітер,
або набрати олії в руку.
17
Залізо гострить залізо,
а чоловік обточується в товаристві з другим.
18
Хто дбає про смоковницю, той їстиме плід з неї,
хто ходить коло свого пана, той у славі буде.
19
Як у воді обличчя обличчю відповідає,
так серце людини людині.
20
Шеол і Аваддон ніколи не насичуються,
так само ненаситні очі людські.
21
Що горно на срібло й на золото горнило,
те на людину уста, які її хвалять.
22
Товчи дурного товкачем, мов зерно в ступі,
- його дурнота від нього не відступить.
23
Наглядай пильно, як воно з отарою твоєю,
і добре дбай про твої стада,
24
багатство бо не вічне;
чи ж багатство з роду до роду переходить?
25
Як сіно скошене й пробивається отава,
і на горах траву збирають,
26
ягнята будуть тобі на одежу,
козли - ціна на поле,
27
буде доволі молока козячого -тобі на їжу,
твоїй сім'ї на їжу та твоїм слугиням на прожиток.