Облудні чари перелюбки 1-6; небезпеки чужоложства 7-14; радощі подружньої любови 15-20; Бог усевидючий 21-23

1
Мій сину!
слухай уважно мудрости моєї,
прихили ухо твоє до розуму мого:
2
щоб ти зберіг собі розсудок,
і щоб наука уста твої зберегла.
3
Бо мед із уст чужої жінки капає,
і бесіда її масніша від олії,
4
але скін її гіркий, немов полин,
і гострий, наче меч двосічний.
5
Ноги її низходять до смерти,
кроки її простують до Шеолу.
6
Стежки життя вона не знає;
хода її непевна, їй до того байдуже.
7
Отож, сину мій, слухай мене,
не відступай від слова уст моїх.
8
Відсторони твою дорогу геть від неї,
не наближайсь до дверей її дому,
9
щоб не довелось віддати іншим твою славу,
а твоїх літ - людям немилосердним;
10
щоб не наживалися твоїм добром чужинці,
щоб труди твої не переходили в чужий дім,
11
щоб не стогнав ти по тому,
як тіло твоє і твоя плоть змарніють,
12
щоб не казав: “Чом же я науку ненавидів,
серце моє погордувало докором?
13
Я голосу вчителів моїх не слухав,
і до наставників моїх не нахиляв я вуха.
14
Я мало не потрапив у крайнє лихо
поміж зборищем-громадою!”
15
Пий воду з твого водозбору,
воду, що б'є із власної криниці.
16
Чому б твої джерела мали розливатися навколо,
твої потоки по майданах?
17
Нехай будуть тобі одному,
а не чужим разом з тобою.
18
Нехай живець твій буде благословенний,
втішайся дружиною твоєї юности.
19
Премила лань!
Люба сарна!
Нехай її чари упоюють тебе повсякчас,
у любощах її стало кохайся!
20
Для чого тобі, сину, захоплюватися чужою,
до грудей сторонньої горнутись?
21
Дороги людські в Господа перед очима,
і він вирівнює всі стежки їхні.
22
Злого ловлять власні переступи,
у пута власного гріха він потрапляє.
23
Він помирає з-за браку науки,
з-за своєї надмірної глупоти він блукає.