Обережність при запоруках 1-5; ледачий та мурашка 6-11: лукавий 12-15: що Богові осоружне 16-19; чужоложство 20-35

1
Мій сину!
Коли за ближнього ти поручився,
коли дав руку твою за чужого,
2
коли зв'язав себе словами уст своїх,
коли піймавсь словами уст власних,
3
вчини, мій сину, ось що, і звільнишся,
бо ти попався в руки ближньому твоєму:
- іди, смирися, наполягай на твого ближнього;
4
не дай очам твоїм ні сну,
ні дрімоти твоїм повікам.
5
Звільнись, неначе сарна з рук (мисливця)
і немов та птиця з сильця.
6
Іди, ледащо, до мурашки;
приглянься до її звичаїв, будь розумним.
7
Нема в неї ні начальства,
ні назирателя, ані вождя, -
8
і літом вона хліб собі готує,
у жнива збирає корм свій.
9
Докіль лежатимеш, лінивче
коли ти встанеш зо сну свого?
10
Не довго будеш спати, не довго й куняти,
не довго будеш, розлігшися, згортати руки,
11
і злидні, наче волоцюга, прийдуть на тебе;
і недостача, мов муж збройний.
12
Людина розбещена, чоловік безбожний
- ходить з неправдивими устами,
13
мружить очі, совгає ногами,
подає знаки своїми пальцями.
14
З лихими думами на серці
він увесь час зло кує, сіє розбрат.
15
Тому на нього нагло надійде погибель,
він вмить буде розбитий, без рятунку.
16
Є шість речей, що Господеві огидні, ба й сім, що для душі його осоружні:
17
горді очі, язик брехливий,
руки, що кров безвинну проливають,
18
серце, що кує лихі задуми,
ноги, що біжать до зла швидко,
19
фальшивий свідок, що дихає брехнею,
та той, що між братами сіє чвари.
20
Пильнуй, мій сину, заповіді батька твого,
не відкидай навчання матері твоєї.
21
Прив'яжи собі до серця їх, назавжди,
повісь собі на шию.
22
Бо заповідь - то світильник, а навчання - світло;
повчальні докори - дорога життя.
23
Коли ходитимеш, вона буде тебе водити,
як ляжеш, буде чатувати над тобою,
а як пробудишся, буде з тобою розмовляти,
24
щоб зберегти тебе від злої жінки,
та від облесливости язика чужої.
25
Не пожадай у твоїм серці її вроди,
і не давай себе звести її морганням,
26
бо задля повії можна зубожіти до куска хліба,
тим часом, як замужня на дороге життя полює.
27
Чи ж можна в пазуху вогню набрати
так, щоб одежа не згоріла?
28
Або чи можна по жару ходити
так, щоб не опеклися ноги?
29
Отак воно з тим, хто до дружини ближнього вчащає:
хто б її не торкнувся, не буде той безвинним.
30
До злодія не ставляться з презирством,
якщо вкрав, щоб попоїсти, коли був голодний.
31
Та як упіймають, усемеро заплатить;
усе, що має в хаті, мусить він віддати.
32
Хто перелюбствує, тому ума бракує;
сам себе губить, хто це чинить.
33
Він стусанів і ганьби набереться,
сором його не зітреться ніколи.
34
Бо ревнощі запалять лютість у серці мужа,
і він не пощадить у день помсти.
35
Ніякого він викупу не прийме,
нічим не вдовольниться, хоча б і як ти помножив дари.