Батьківське навчання 1-5; недосвідчений юнак 6-27

1
Мій сину!
Зберігай мої слова,
заповіді мої сховай у себе.
2
Додержуй мої заповіді, - і будеш жити,
- і мою науку, як твоїх очей зіницю.
3
Собі до пальців їх прив'яжи
та напиши їх на таблиці серця свого.
4
Скажи до мудрости: “Ти сестра моя”,
а розум назви другом,
5
щоб він зберіг тебе від чужої жінки,
від незнайомої з звабливими словами.
6
Раз якось, коли через вікно мого дому,
крізь ґрати я дивився,
7
побачив я посеред простодушних,
помітив я між хлопцями юнака безумного.
8
Він проходив вулицею коло її закутка,
і простував дорогою до її дому,
9
присмерком, вечірньою порою,
у глупу ніч та в темряві, -
10
аж ось назустріч йому жінка,
одягнена, немов повія, хитра серцем.
11
Вона - пристрасна й нахабна,
ноги її не посидять у хаті.
12
То на вулиці, то на майданах,
на всіх розпуттях у засідку сідає.
13
Вона хапає його та цілує,
і безлично до нього каже:
14
Мала принести мирні жертви,
сьогодні я мої обітниці сповнила.
15
Тому й вийшла я тобі назустріч,
тебе шукати - та знайшла тебе я.
16
Постелю мою я прибрала килимами,
тонку єгипетську тканину розстелила.
17
Поприскала я ліжко моє
міррою, алое, цинамоном.
18
Ходи лишень, упийся до ранку пестощами,
та насолодимось любов'ю,
19
бо мужа нема дома,
вибравсь у далекую дорогу.
20
Сакву грошей забрав з собою;
як місяць буде у повні, повернеться він додому.”
21
Зводить вона його своїм щедрим щебетанням,
зводить його солодкими словами.
22
І він умить за нею тягне,
немов віл, що йде під обух,
немов олень, що в сильце вскочив,
23
покіль стріла його печінки не прошиє,
немов та пташка, що сама летить у сітку,
не знаючи, що йдеться про її погибель.
24
Слухай тепер мене, мій сину,
вважай на слова уст моїх.
25
Нехай твоє серце до її доріг не хилиться,
не блукай її стежками;
26
бо багатьох вона на смерть поранила,
і найсильніші всі жертвою її упали.
27
Дім її - дорога до Шеолу,
вона веде вниз до покоїв смерти.