Заклик мудрости 1-11; мудрість сама про себе 12-21; творча мудрість 22-36

1
Хіба мудрість не кличе,
розум не здійма свій голос?
2
На верху горбів при дорозі,
стає вона й на розпуттях.
3
Коло воріт, при вході в місто,
при вході в двері вона голосно гукає:
4
“Це вас я кличу, люди;
до синів людських мій голос.
5
О простодушні, обачности навчайтесь,
і ви, безглузді, ума набирайтесь!
6
Слухайте, бо я про важливе говоритиму,
і з уст моїх вийдуть слова правдиві.
7
Уста мої виповідають правду,
і зло моїм устам огидне.
8
Всі слова уст моїх правдиві,
нема нічого в них нещирого, кривого.
9
Всі вони ясні тому, хто їх розуміє,
і слушні тому, хто придбав знання.
10
Прийміть мою науку, а не срібло,
і радше знання, ніж золото добірне,
11
бо мудрість ліпша понад перли;
ніщо дорогоцінне не зрівняється з нею.
12
Я мудрість, з обачністю я перебуваю;
я посідаю знання розважливе.
13
Страх Господній то ненависть до зла.
Пиху та гордість, лиху поведінку
й уста нещирі я ненавиджу
14
У мене рада й помисл;
я - розум, у мене сила.
15
Мною царі царюють
і князі встановляють право.
16
Мною старшини правлять,
вельможі судять усю землю.
17
Я люблю тих, які мене люблять;
хто шукає мене пильно, той знаходить.
18
Багатство й слава в мене,
постійні блага й справедливість.
19
Плоди мої ліпші від золота, від щирого золота;
прибуток мій - над срібло добірне.
20
Я ходжу путями правди,
стежками права,
21
щоб дати блага тим, які мене люблять,
щоб наповнились їхні скарбниці.
22
Господь створив мене почином путі своєї,
першою з його чинів споконвічних.
23
Я настановлена була від віку,
від початку, раніше, ніж;
земля постала;
24
коли не було ще безодень, я народилась,
коли не було ще джерел багатоводних.
25
Перед тим, як були засновані гори,
раніше від пагорбів я народилась;
26
тоді, як він не створив був ще ні землі, ні степу,
ні первнів пилу світового.
27
Як він укріпляв небо, я там була;
як він рисував круг поверх безодні,
28
як він згущав угорі хмари,
як установляв бездонні джерела,
29
як призначав край морю,
щоб води з його берегів не виступали,
як закладав підвалини землі, -
30
я була при ньому, при роботі,
я була його втіхою щоденно,
усміхалась перед ним повсякчасно,
31
гралась на його земному крузі,
моя бо втіха: бути;
з людськими синами.
32
Отож, тепер, діти мої, слухайте мене:
щасливі тії, що дороги мої пильнують!
33
Слухайте науки й будьте мудрі,
не гордуйте нею.
34
Щасливий чоловік, що мене слухає,
що день-у-день біля дверей моїх чуває,
біля моїх одвірків стоїть на сторожі!
35
Бо хто мене знаходить, той життя знаходить
й осягає від Господа ласку.
36
Кому ж мене бракує, той свою душу кривдить;
всі мої ненависники - смерть полюбляють.”