(103) Хвала Богові Творцеві

1
Благослови, душе моя, Господа!
Господи, Боже мій, великий єси вельми!
Ти одягнувсь величчю й красою,
2
ти світлом, наче ризою, покрився.
Ти розіп'яв, неначе намет, небо.
3
Ти збудував твої горниці в водах.
Із хмар србі робиш колісницю, ходиш на крилах вітру.
4
Вітри своїми посланцями учиняєш, полум'я вогненне - слугами своїми.
5
Ти заснував землю на її підвалинах - не захитається по віки вічні.
6
Безоднею, немов одежею, покрив її, понад горами стали води.
7
Перед погрозою твоєю вони втікали, перед голосом грому твого тремтіли.
8
Звелися гори, зійшли долини до місця, що ти їм призначив.
9
Поставив їм границю, якої не перейдуть, щоб знову покрити землю.
10
Джерела посилаєш у ріки, які течуть проміж горами.
11
Усю звірину, що в полі, вони напувають, дикі осли там гасять свою спрагу.
12
Над ними кублиться небесне птаство з-поміж гілляк дає свій голос.
13
Ти напуваєш гори з твоїх горниць, земля насичується плодом діл твоїх
14
Вирощуєш траву для скоту, зела - на вжиток людям;
щоб хліб із землі добували:
15
вино, що серце людське звеселяє олію, щоб від неї ясніло обличчя, і хліб, що скріплює серце людське.
16
Насичуються дерева Господні, кедри ливанські, що посадив їх.
17
На них гніздяться птиці;
бусли - на кипарисах їхнє житло.
18
Високі гори для кіз диких, скелі - для борсуків притулок.
19
Ти створив місяць, щоб значити пори;
сонце знає свій захід.
20
Наводиш темряву, і ніч надходить, що в ній ворушаться усі звірі дібровні.
21
Левенята рикають за здобиччю своєю, поживи від Бога собі просять.
22
Ховаються, як тільки зійде сонце, лягають у своїх барлогах.
23
Виходить чоловік до свого діла й до своєї праці аж до вечора.
24
Яка їх, твоїх діл, Господи, сила!
У мудрості усе ти створив, - повна земля твоїх створінь.
25
Ось море велике, прешироке, у ньому плазунів безліку, звірів малих і великих.
26
Там кораблі проходять, є і Левіятан, котрого ти створив, щоб ним бавитися.
27
Усі вони від тебе дожидають, щоб дав їм у свій час поживу.
28
Коли даєш їм, вони її збирають, як розтулюєш твою руку, вони насичуються благом.
29
Вони бентежаться, коли ховаєш вид твій;
як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються в свій порох.
30
Зішлеш твій дух, - вони оживають і ти відновлюєш лице землі.
31
Нехай слава Господня буде повіки нехай Господь радіє творами своїми;
32
спогляне він на землю, і вона стрясається, торкнеться гір, - вони димують.
33
Я буду Господеві співати поки життя мого, псалми співатиму, скільки буду жити.
34
Хай буде приємна йому моя пісня;
у Господі я веселитимусь.
35
Хай грішники з землі щезнуть, і беззаконних більше хай не буде.
Благослови, душе моя, Господа!
Алилуя!