(105) Хваліте Господа: 1-5; свідчення про невірність народу 6-43; гнів і помилування 44-48

1
Алилуя.
Хваліте Господа, бо добрий, бо милість його повіки.
2
Хто може розповісти про подвиги Господні, усю славу його розголосити?
3
Щасливий, хто пильнує право й увесь час творить справедливість!
4
Згадай, о Господи, про мене у благоволінні до народу твого!
Навідайся з твоєю допомогою до мене,
5
щоб я міг бачити твоїх вибранців щастя, щоб міг радіти радістю твого народу, щоб міг хвалитися твоєю спадщиною.
6
Ми згрішили з нашими батьками, провинилися, вчинили беззаконня.
7
Батьки наші в Єгипті на чуда твої не вважали, не пам'ятали про численні твої добродійства і збунтувалися проти Всевишнього над Червоним морем.
8
А все ж таки він спас їх імени свого ради, щоб появити свою силу.
9
Він погрозив Червоному морю, і воно висхло, і перевів їх через безодню.
10
Він з руки ненависника врятував їх, і визволив їх з руки ворога;
11
противників же їх покрили води, ані один з них не лишився.
12
Тоді вони повірили його словам і хвалу йому заспівали.
13
Незабаром вони діла його забули, поради його не чекали.
14
І запалали жадобою в пустині, і заходилися спокушувати Бога на безлюдді.
15
І дав він їм, чого вони бажали, але наслав сухоти в їхню душу.
16
І почали заздрити Мойсеєві в таборі й Аронові, Господньому святому.
17
Розсілася земля й поглинула Датана і покрила зграю Авірама.
18
І запалав огонь у їхній зграї, і полум'я спалило беззаконних.
19
Бичка зробили під Хоривом і вилитому бовванові поклонялись
20
І заміняли свою Славу на бика подобу, що траву їсть.
21
Забули Бога, Спаса свого, що вчинив великі подвиги в Єгипті,
22
діла предивні в землі Хама, страшенні - над Червоним морем.
23
Вже говорив про те, щоб їх запропастити, якби Мойсей, його вибранець, не став йому навпроти на проломі, щоб відвернути його гнів, щоб він їх не знищив.
24
І погордували розкішною землею, не йняли віри його слову.
25
І ремствували у своїх наметах, і на Господній голос не зважали.
26
І він, піднявши руку, їм поклявся, що трупом їх покладе в пустині
27
і між народами розсіє їхнє потомство, самих же їх розвіє геть по землях.
28
Злигалися і з Ваал-Пеором і їли жертви мертвих.
29
Роздратували його вчинками своїми, і впала на них кара.
30
Тоді устав Пінхас і вчинив розправу, і кара припинилась.
31
І полічено йому це за заслугу по всі роди, по віки вічні.
32
І розгнівали його над Меріва-водами, і через них дізнав і Мойсей лиха.
33
Вони бо так допекли його серцю, що в нього вирвалося з уст необачне слово.
34
Вони не знищили народів, про котрих говорив Господь їм,
35
але з поганами змішались і навчились, як вони, чинити.
36
Узяли служити їхнім божищам, що стали для них петлею.
37
Синів своїх і дочок рідних, жертвували демонам.
38
І проливали кров невинну, кров синів і дочок рідних, що жертвували божищам ханаанським.
І осквернилася земля від крови,
39
і опоганилася вчинками їхніми, і блудними ділами їхніми.
40
І скипів гнів Господень на народ свій, і він свою спадщину зненавидів.
41
Він видав їх поганам у руки, їхні ненависники запанували ними.
42
І їх гнітили вороги їхні, і вони були підбиті під їхню руку.
43
Багато разів він визволяв їх, вони ж усе бунтувались думкою своєю і падали глибоко за свої провини.
44
Та він ізглянувся над їхньою бідою, коли почув був їхні благання.
45
Згадав він їм союз свій із ними і змилувався у своїм великім милосерді.
46
Він зробив так, що вони знайшли милосердя у всіх, що їх забрали в полон.
47
Спаси нас, Господи, наш Боже;
збери нас із-між народів, щоб прославляти твоє святе ім'я і величатися твоєю похвалою.
48
Благословен Господь, Бог Ізраїля, по віки вічні!
І нехай увесь народ скаже: «АміньАлилуя!