(108) Прохання про рятунок від ворогів 1-5; 21-31; догана ворогові 6-20

1
хору.
Псалом.
Давида.
2
Бо губи грішні й лукаві вони на мене розпустили, брехливим язиком зо мною говорили;
3
і словами ненависти мене обступили, зо мною воювали без причини.
4
За любов мою вони зо мною ворогують;
я ж молюся.
5
Зло за добро навалюють на мене і ненависть замість любови.
6
Пусти лукавого до нього, і обвинуватель хай стоїть праворуч нього.
7
Як стане на суді, хай вийде винуватий;
і його молитва хай йому за гріх буде.
8
Віку свого хай не звікує, уряд його хай візьме інший.
9
Сини його хай стануть сиротами, а його жінка - удовою.
10
Нехай сини його, блукаючи, на жебри розійдуться, нехай повиганяють їх з їхніх хат-пусток.
11
Нехай лихвар загарбає все, що той має, і чужі нехай розграбують його працю.
12
Нехай ніхто над ним не має милосердя, ніхто нехай не милує його сиріток.
13
Потомство його нехай згине, у другім поколінні ім'я їхнє хай буде стерте.
14
Хай перед Господом згадається провина його предків, гріх матері його нехай не затреться, -
15
хай будуть перед Господом назавжди, щоб він міг знищити з землі їхню пам'ять.
16
За те, що він не мав на думці чинити милосердя, але переслідував нужденного та злиденного, і розбитого серцем готовий був убити.
17
Любив прокляття: хай же спаде на нього!
Благословення не хотів: хай же відійде від нього!
18
Нехай одягнеться, немов одежею, прокляттям, хай увійде, мов вода, у його нутро і, як олива, в його кості!
19
Нехай йому буде, немов одежа, що його вкриває, неначе пояс, що ним він підперізується завжди.
20
Така від Господа нехай буде заплата тим, що мене обвинувачують і що на мене зле говорять.
21
Ти ж Господи, о Боже, чини зо мною ради твого імени!
Спаси мене, бо добра твоя милість,
22
бо я недужий та бідний, і серце моє зранене в моїх грудях.
23
Неначе тінь, що похилилась, я зникаю: неначе сарану мене стрясають.
24
Коліна в мене хитаються від посту тіло моє змарніло без жиру.
25
Сміховиськом для них я зробився;
вони, побачивши мене, кивають головою.
26
Поможи мені, о Господи, мій Боже!
Спаси мене по твоєму милосердю!
27
Щоб вони знали, що то твоя рука що ти, Господи, оте вчинив.
28
Нехай собі кленуть, а ти благослови!
Встануть вони й осоромляться, а слуга твій буде радіти.
29
Противників моїх хай поб'є сором, нехай огорнуться, немов плащем, власною ганьбою.
30
Я буду вельми дякувати Господеві моїми устами, хвалитиму його між багатьма.
31
Бо він стояв праворуч бідака, щоб урятувати його від тих, що хочуть засудити його душу.