(114) Богові належиться хвала 1-3; ідоли - неживі 4-8; заклик надіятися на Господа 9-18

1
Не нам, о Господи, не нам, а імені твоєму дай славу, заради милости твоєї і твоєї правди.
2
Чому б народи мали говорити: «Де ж він, той Бог їхній
3
Наш Бог на небі;
усе, що захотів, створив він.
4
Божища їхні - то золото й срібло діло рук людських.
5
Мають уста, і не говорять;
очі мають, але не бачать.
6
Вуха мають, але не чують, ніс мають, але не мають нюху.
7
Руки мають, але не дотикають, ноги мають, але не ходять, не чути голосу з їхнього горла.
8
Ті, що їх виробляють, хай самі, як вони, стануть, усі, що на них покладаються.
9
Ізраїлю, на Господа звіряйся!
Він допомога їхня і щит їхній.
10
О доме Арона, на Господа звіряйся!
Він допомога їхня і щит їхній.
11
Ви, що боїтеся Господа, на Господа звіряйтесь!
Він допомога їхня і щит їхній.
12
Господь, згадавши нас, поблагословить;
поблагословить дім Ізраїля, поблагословить дім Арона.
13
Поблагословить тих, що Господа бояться, малих, як і великих.
14
Хай Господь вас помножить, вас і дітей ваших.
15
Благословенні будете Господом, що створив небо і землю.
16
Небо, - небо Господнє, а землю він дав синам людським.
17
Не мертві Господа будуть хвалити, і ніхто з тих, що сходять у могилу.
18
А ми благословляємо Господа, віднині і повіки.
Алилуя.