(136) Туга вигнанців за рідним краєм

1
Над вавилонськими ріками, там ми сиділи й ридали, як згадували Сіон.
2
На вербах, серед нього, повісили ми наші гусла.
3
Бо там пісень у нас просили ті, що в неволю нас забрали, просили радости у нас тії, що мук нам завдавали: «Співайте нам пісень сіонських
4
Як нам пісень Господніх на чужій землі співати?
5
Якщо тебе, Єрусалиме, я забуду, нехай забудеться моя десниця!
6
Нехай прилипне язик мій до піднебіння, коли тебе я не згадаю, коли Єрусалим я не поставлю понад найвищу мою радість!
7
Згадай, о Господи, день Єрусалиму синам едомським, що кричали: «Руйнуйте, руйнуйте його аж до підвалин
8
О дочко вавилонська, руїннице!
Щасливий, хто тобі відплатить те, що ти нам зробила.
9
Щасливий, хто, вхопивши дітей твоїх, розіб'є їх об скелю.