(138) Бог усюди присутній

1
хору.
Псалом.
Давида.
2
Знаєш мене, коли сиджу і встаю я.
Думки мої здаля розумієш.
3
Чи ходжу я, чи спочиваю, ти добре бачиш;
тобі відомі всі мої дороги.
4
Бо ще нема й слова на язиці у мене, а ти, Господи, вже все знаєш.
5
Ти ззаду й спереду мене оточуєш, кладеш на мене твою руку.
6
Що за предивне знання!
Для мене занадто високе, недосяжне воно!
7
Куди мені піти від духу твого?
Куди мені втекти від обличчя твого?
8
Зійшов би я на небо - ти там єси, ліг би я у Шеолі - і там ти.
9
Взяв би крила зірниці, осівся б на край моря, -
10
і там рука твоя мене б водила, і твоя десниця мене б тримала.
11
Сказав би я: «Принаймні тьма нехай мене покриє, і світло, неначе ніч, мене сповиє», -
12
та навіть темрява для тебе не занадто темна;
і ніч, немов день, світить.
Так темрява, як і світло!
13
Ти створив моє нутро, ти мене виткав в утробі матері моєї.
14
Хвалю тебе, що сотворив мене так дивно;
діла твої предивні, ти душу мою знаєш вельми добре.
15
Кості мої не були сховані від тебе, коли постав я таємничо, коли мене творено в землі глибоко.
16
Очі твої бачили мої вчинки, усі вони записані у твоїй книзі;
і дні, що ти мені призначив, коли ані одного із них іще не було.
17
Як мені тяжко думки твої збагнути, Боже!
Яка їх сила!
18
Я полічив би їх, та їх від піску більше;
якби й скінчив, я був би ще з тобою.
19
Якби ж то ти, Боже, знищив нечестивця, і відступили геть від мене кровожерні,
20
що обговорюють тебе підступно й лукаво повстають на тебе!
21
Хіба я, Господи, не ненавиджу тих, що тебе ненавидять?
Хіба я не гидую тими, що повстають на тебе?
22
Я їх страшною ненавистю ненавиджу, вони моїми ворогами стали.
23
Вивідай мене, о Боже, і спізнай моє серце випробуй мене й спізнай мої задуми!
24
І подивись, чи є в мені якась лиха дорога, і веди мене дорогою давньою.