(141) Псалмопівець, усіма покинутий, шукає втіхи в молитві

1
Давида, коли він був у печері.
Молитва.
2
Я голосом моїм до Господа взиваю, я голосом моїм до Господа молюся.
3
Скаргу мою перед ним виливаю, скруту мою йому я виявляю.
4
Коли тривожиться у мені дух мій, - ти знаєш мою стежку.
На дорозі, де я ступаю, тайно розставили сильце на мене.
5
Поглянь праворуч і подивися: нема нікого, хто за мене дбав би;
нема куди мені втікати, нема нікого, хто б мною піклувався,
6
До тебе, Господи, взиваю й кажу: Ти моє прибіжище, в землі живих ти - моя доля!
7
Зверни увагу на моє благання, бо я вельми нещасний.
Спаси мене від гонителів моїх, сильніші бо від мене.
8
Виведи з в'язниці мою душу, щоб дякувати імені твоєму.
Мене обступлять праведники, бо ти добро мені вчиниш.