(143) Цар молиться за перемогу та добробут народу

1
Благословен Господь, моя скеля, що навчає руки мої до бою, до війни мої пальці.
2
Він моя милість і моя кріпость, моя твердиня і мій визволитель;
мій щит, - і я до нього прибігаю.
Він підбиває народи під мене.
3
Господи, що таке людина, що ти піклуєшся про неї, син чоловічий, - що думаєш про нього?
4
Людина схожа на подих, дні її, мов ота минуща тінь.
5
Господи, прихили твоє небо й зійди!
Діткнись до гір, - і вони задимують.
6
Заблискай блискавкою і розсип їх, стріли твої пусти й збентеж їх!
7
Простягни з вишніх твою руку, спаси мене і вирятуй мене від вод великих, від рук чужинців,
8
уста яких промовляють брехнею, правиця яких - правиця клятвопорушна.
9
Боже, я нову пісню тобі заспіваю, на десятиструнній гарфі тебе хвалитиму, -
10
тебе, який даєш царям перемогу, який спасаєш Давида, слугу твого, від меча лихого.
11
Спаси мене й визволь із рук чужинців, уста яких промовляють брехнею, правиця яких - правиця клятвопорушна.
12
Сини наші як парості хай будуть, що ростуть у повнім віку молодечім.
Дочки наші, немов стовпи наріжні, витесані, немов оті у палаці.
13
Засіки наші нехай будуть повні і постачають усяке збіжжя.
Вівці наші хай тисячами котяться, тьмою-тьменною на полях наших.
14
Хай буде навантажена худоба наша;
хай не буде ані розколини, ані втрати, ані галасу на майданах наших.
15
Щасливий народ, в якого така доля!
Щасливий народ, якому Бог - Господь!