(35) Псалмопівець жаліється на беззаконня 2-5; Боже провидіння 6-10; молитва 11-13

1
хору.
Слуги Господнього Давида.
2
Гріх нашіптує грішникові в його серці;
немає Божого страху перед очима в нього.
3
Він бо облещує себе в своїх очах, що не знайдуть його провини, не будуть гидуватись.
4
Слова уст його - неправда й лукавство, він перестав розумно мислити, добро чинити.
5
Він беззаконня задумує на своїм ложі, ступає на дорогу недобру, злом не гидує.
6
Милість твоя, Господи небес сягає, вірність твоя по хмари.
7
Справедливість твоя, як Божі гори, суди твої, немов глибока безодня;
людину й скотину, Господи, спасаєш.
8
Яка дорога, о Боже, твоя ласка: людські сини під захист крил твоїх прибігають.
9
Насичуються ситтю дому твого, потоком солодощів твоїх їх напуваєш.
10
Бо в тебе джерело життя, у твоїм світлі побачимо світло.
11
Продовжи твою ласку тим, що тебе знають, і справедливість твою тим, що праві серцем.
12
Нехай нога гордих на мене не наступить, рука безбожного нехай мене не відпихає.
13
Ось упали лиходії, провалились, не можуть більше встати.