(37) Грішник, покараний, молиться 2-5; оповідає про свою біду 6-13; він покладається на Бога 14-17; благання 18-23

1
Давида.
На спомин.
2
О Господи, не докоряй мені у твоїм гніві і не карай мене у твоїм обуренні.
3
Бо твої стріли мене прошили, і рука твоя спустилася на мене.
4
Нема здорового нічого на моїм тілі з-за гніву твого;
немає цілого нічого в моїх костях з-за гріху мого.
5
Бо мої провини голову мою перевищили, немов важкий тягар, що тяжить над мою силу.
6
Смердять, загнивши, мої рани з-за мого нерозуму.
7
Принижений, зігнувсь я вельми, повсякденно сумний ходжу я.
8
Бо стегна мої сповнені жару, і здорового нема нічого на моїм тілі.
9
Зомлів я, розбитий понад міру, і скиглю від стогону серця мого.
10
О Господи, перед тобою все моє бажання, і стогін мій від тебе не скритий.
11
Серце моє розколотилось, сила мене полишила і навіть очей моїх світло, - і того вже нема в мене.
12
Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани, і родичі мої стоять оподаль.
13
І ті, що на моє життя зазіхають, тенета наставляють;
і ті, що бажають мені нещастя, говорять про погибель, увесь час міркують лукаве.
14
Я, немов глухий, не чую;
і як німий, що уст своїх не відкриває.
15
Я став, немов людина, що не чує, в устах якої одвіту немає.
16
На тебе бо, о Господи, я уповаю;
ти вислухаєш мене, Господи, мій Боже.
17
Кажу бо: “Нехай не втішаються надо мною, як захитається моя нога;
нехай не несуться проти мене.”
18
Я бо ось-ось уже маю впасти, і біль мій передо мною завжди.
19
Я бо провину мою визнаю і гріхом моїм журюся.
20
А ті, що без причини зо мною ворогують, набирають на силі;
чимало тих, що мене безпідставно ненавидять.
21
І ті, що злом оддячують за добро, - вони проти мене, бо я про добро дбаю.
22
Не покидай мене, о Господи;
мій Боже, не віддаляйсь від мене!
23
Поспіши мені на допомогу, Господи, моє спасіння!