(68) Псалмопівець описує своє пригноблення 2-5: його, побожного, переслідують 6-13; просить про допомогу в Бога 14-22; бажає відплати ворогам 23-29; подяка 30-37

1
хору.
На мелодію «Лілеї».
Давида.
2
Спаси мене, о Боже, бо води сягають мені аж по горло.
3
Загруз я в глибокому болоті, й немає де стати.
Увійшов я у глибокі води, й пориває мене бистрінь.
4
Від крику я знемігся;
горло у мене пересохло;
втомились мої очі, як я ждав на мого Бога.
5
Тих, що без причини мене ненавидять, більше, ніж волосу на голові у мене.
Тих, що мене хочуть погубити - ворогів моїх брехливих - сила.
Чи ж мушу я те віддати, чого я не загарбав?
6
Ти, Боже, знаєш мій нерозум, мої провини не сховані від тебе.
7
Не дай, щоб через мене осоромились тії що надіються на тебе, Господи, Боже сил.
Не дай, щоб через мене вкрилися ганьбою ті, що тебе шукають, Боже Ізраїля!
8
За тебе я терпів зневагу, ганьба лице моє вкрила.
9
Чужий я став і братам рідним;
сторонній - синам матері моєї.
10
Бо ревність до твого дому мене з'їла, зневаги зневажаючих тебе на мене впали.
11
Постом смирив я душу мою, але й те було мені на наругу.
12
Верету надягнув я замість одежі, і притчею для них зробився.
13
Вони говорять проти мене, сівши при брамі, і виспівують ті, що вино жлуктають.
14
Але я молюся, Господи, до тебе, у сприятливий час.
О Боже, вислухай мене у своїй доброті великій, твоїм спасінням певним.
15
Витягни мене з болота, щоб я не загрузнув;
коли б то я урятувавсь від тих, що мене ненавидять, і від вод глибоких!
16
Водяна бистрінь хай не затопить мене глибінь хай мене не поглине, хай яма не затулить своєї пащі надо мною.
17
Вислухай мене, Господи, бо добра твоя ласка, обернись до мене з великого милосердя твого
18
і не ховай твого обличчя від слуги твого, бо я у скруті;
вислухай мене притьмом
19
Наближся до душі моєї, визволь її;
з огляду на ворогів моїх спаси мене!
20
Ти знаєш мою ганьбу, мій сором і мою зневагу;
усі гнобителі мої перед тобою.
21
Ганьба розбила моє серце, і я знемігся;
я чекав милосердя, та його не було, і втішителів, - та не знайшов нікого.
22
Вони клали полин мені до страви, і в згазі моїй напували мене оцтом.
23
Нехай їхній стіл стане петлею на них, і тоді, як вони в мирі, - сіттю.
24
Нехай в очах їм потемніє, щоб не бачили, і крижі їхні нехай завжди трясуться.
25
Вилий на них гнів твій, і нехай жар твого обурення їх огорне.
26
Нехай запустіє їхня оселя і ніхто не мешкає в їхніх наметах.
27
Вони бо того, що ти бив, гонили;
розповідають про біль тих, що ти їх поранив.
28
Додай вину до їхньої вини, нехай не ввійдуть у твою справедливість.
29
Нехай із книги живих стерті будуть, і хай не будуть записані з праведними.
30
Я ж бідний і страждаю;
спасіння твоє, Боже, хай піднесе мене високо.
31
Я прославлятиму ім'я Боже в пісні й із подякою його величатиму.
32
І це буде миліше Господеві, ніж віл або бичок з рогами й ратицями.
33
Побачать те покірні й звеселяться.
Хай живе серце ваше.
Ви, що шукаєте Бога.
34
Бо Господь вислухає нещасних, і в'язнями своїми не погордує.
35
Нехай земля й небо його хвалять, моря й усе, що в них кишить.
36
Бо Бог Сіон врятує і відбудує міста Юди, і вони житимуть там, і ними заволодіють.
37
Потомство слуг його візьме його у спадщину, і ті, що люблять Бога, житимуть у ньому.