(72) Вступ 1-3; безбожні на цьому світі щасливі 4-17; але їхнє щастя нетривке 18-22; праведні ж осягнуть славу 23-28

1
Асафа
2
А в мене сливе захитались ноги, майже схибили мої кроки.
3
Бо я заздрив несправедливим, дивившись на щасливу долю грішних
4
Вони бо мук не знають, ціле й гладке в них тіло.
5
Вони не знають людських злиднів, і їх не б'ють, як простих людей.
6
Тому й гордість у них, немов нашийник, насильство їх, немов одежа, покриває.
7
Від жиру очі їхні наверх вилазять, а вигадки їхні так і переливаються з серця.
8
Вони глузують і говорять злісно, бундючно гнетом загрожують.
9
Уста свої спрямовують проти неба, своїм язиком по землі ширяють.
10
Отак за собою тягнуть народ мій і розкошують у достатках!
11
І кажуть: «Як Бог може знати?
Чи ж є знання у Всевишнього
12
Ось вони, оті грішники, завжди безпечні, вони вбиваються в багатство.
13
Чи ж я даремне беріг чистим моє серце,: невинності умивав мої руки?
14
Увесь день зносив побої, і докори - щоранку?
15
Якби я сам до себе мовив: «Так, як вони, я буду говорити», -то родові дітей твоїх був би я зрадник.
16
І почав я міркувати, щоб те збагнути, але важкий він був - той труд - для мене.
17
Аж поки не ввійшов я у святиню Божу, Не збагнув долю, що на них чекає.
18
Дійсно, ставиш їх на слизькому, валиш їх у руїну.
19
Як притьмом зійшли вони нінащо, зникли, пропали від жахливого страху!
20
Неначе сном, коли хтось пробудився, так, уставши, Господи, ти їхньою подобою нехтуєш.
21
І серце в мене хвилювалось, нирки були пробиті в мені.
22
Я був дурний тоді і неук, немов тварина, був перед тобою.
23
Але я завжди був з тобою: ти взяв мене за праву руку.
24
Ти радою твоєю мене вестимеш, і потім приймеш мене у славу.
25
Кого, крім тебе, мав я на небі?
І коли я з тобою, нічого на землі не хочу.
26
Тіло моє і моє серце знемагають;
Бог - скеля мого серця і повіки моя доля.
27
Бо ось загинуть ті, що віддаляються від тебе.
Ти нищиш кожного, що блудить геть від тебе.
28
А мені благо - близько Бога бути і покладати моє прибіжище в Господі Бозі, щоб розповісти про всі діла його.