(88) Згадка про Божі обітниці Давидові 2-5; 20-38; псалмопівець плекає надію 6-19; сумна доля народу 39-46; молитва за виконання обітниці 47-52

1
Етана.
Езрагіта.
2
Про ласки Господні співатиму повіки, і по всі роди звіщатиму устами твою вірність.
3
Я мовив: «Ласка збудована повіки.» На небі утвердив ти твою вірність.
4
«Я заключив союз із моїм вибранцем;
поклявсь Давидові, слузі моєму:
5
Повіки утверджу твого потомка і по всі роди твій престол збудую
6
Небо, о Господи, діла твої предивні прославляє і твою вірність у святих громаді.
7
Хто бо на небі може з Господом зрівнятись?
Хто з синів Божих на Господа схожий?
8
Жахливий Бог у громаді святих, великий і страшний над усіма круг нього.
9
Господи, Боже сил, хто тобі рівня?
Ти, Господи, могутній, і вірність твоя кругом тебе.
10
Ти правиш гордим морем;
коли розбурхаються його хвилі, ти їх гамуєш.
11
Ти розтоптав, немов убитого, Рагава;
сильним твоі'м раменом ти ворогів твоїх розсіяв.
12
Твої небеса і земля теж твоя;
світ і його повноту - ти заснував їх.
13
Північ і південь - ти сотворив їх.
Тавор і Хермон іменем твоїм ликують.
14
Рамено твоє потужне, рука твоя могутня, здіймається твоя десниця!
15
Право й справедливість - основа твого трону, ласка й вірність ідуть перед тобою.
16
Блажен народ, що вміє веселитись;
у світлі лиця твого, о Господи, він ходить.
17
Ім'ям твоїм радіють завжди, і справедливістю твоєю ідуть вгору.
18
Ти бо єси окраса їхньої потуги, і твоїм благоволінням іде вгору ріг наш.
19
Бо Господь - щит наш і Святий Ізраїля - цар наш.
20
Колись ти говорив твоїм побожним у видінні: - Я поклав на витязя корону, Я вивищив вибранця з-між народу.
21
Знайшов Давида, слугу мого;
миром моїм святим його помазав.
22
Рука моя з ним буде твердо, ба й рамено моє буде його скріпляти
23
Ворог не зможе його обманути злочинець не буде його гнітити.
24
Його противників я зітру геть із перед нього розіб'ю тих, що його ненавидять.
25
І моя вірність буде з ним, і моя ласка, і моїм ім'ям ріг його здійметься вгору.
26
Я простягну руку його на море і на ріки - його десницю.
27
Він буде мене взивати: «Ти мій Батько, мій Бог, скеля спасіння мого
28
А я його поставлю перворідним, найвищим над землі царями.
29
Повіки берегтиму йому мою милість і з ним союз мій буде непохитний.
30
Вічним зроблю його потомство і престол його, як дні небесні.
31
Коли ж його сини закон мій покинуть і в наказах моїх ходити більш не будуть,
32
коли осквернять мої постанови й велінь моїх не будуть пильнувати,
33
я різкою їхній проступок покараю й ударами - їхню провину.
34
Але моєї ласки я не заберу від нього і вірности моєї не відкину.
35
Не оскверню союзу мого, того, що вийшло з уст моїх, не зміню.
36
Раз я поклявся святістю моєю: Давидові напевне не скажу неправди!
37
Його потомство триватиме повіки, і престол його передо мною, наче сонце.
38
Мов місяць, він стоятиме повіки як свідок на небі вірний.
-
39
Та ти відкинув, занехаяв, розгнівався на помазаника твого.
40
Ти погордував союзом слуги твого, збезчестив на землі його корону.
41
Ти розвалив усі його мури, його укріплення обернув єси в руїну.
42
Грабують його всі перехожі, він став сміховищем своїм сусідам.
43
Підніс угору напасників правицю, звеселив усіх його ворогів.
44
Ти навіть обернув назад вістря його меча і не підтримав його в битві.
45
Ти знищив його сяйво і повалив престол його на землю.
46
Ти скоротив дні його молодости, вкрив його соромом.
47
Докіль, о Господи, ти будеш ховатись?
Докіль палатиме вогнем гнів твій?
48
Згадай, який мій вік короткий!
Отак нінащо створив ти всіх дітей людських?
49
Хто, живши, не побачить смерти, врятує свою душу з рук Шеолу?
50
Де вони, Господи, днедавні твої ласки?
51
Згадай, о Господи, про слуг твоїх наругу, - що про них у вірності твоїй ти Давидові поклявся;
я ж бо ношу її у моїм серці від багатьох народів, -
52
що нею твої вороги, Господи, зневажають, що нею зневажають сліди помазаника твого.
Благословен Господь повіки!
Нехай так буде!
Нехай так буде!