Життя тілесне і духове 1-11; Боже усиновлення 12-17; все створіння очікує оновлення 18-25; - разом з прославою вибранців Божих 26-30; ніщо їх не розлучить з Христом 31-39

1
Нема, отже, тепер ніякого засуду для тих, що в Христі Ісусі.
2
Бо закон духа, (що дає) життя в Христі Ісусі, визволив тебе від закону гріха і смерти.
3
Бо те, що було неможливим для закону, ослабленого тілом, Бог, - пославши свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха, осудив гріх у тілі,
4
щоб оправдання закону здійснилося на нас, що ходимо не за тілом, а за духом.
5
Бо ті, що живуть за тілом, думають про тілесне;
ті ж, що за духом, - про духове.
6
Бо прагнення тіла (веде) до смерти, а прагнення духа - до життя і миру;
7
тому що прагнення тіла вороже Богові - бо не кориться законові Божому, та й не може.
8
Тілесні не можуть подобатись Богові.
9
Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас.
Коли ж хтось Духа Христового не має, той йому не належить.
10
А як Христос у вас, то тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.
11
І коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас.
12
Тим то, брати, ми боржники не тілу, щоб за тілом жити;
13
бо коли живете за тілом, то помрете.
Якже ви духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити.
14
Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони - сини Божі.
15
Бо ви не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні, але прийняли дух усиновленя, яким кличемо: «Авва!
-Отче
16
Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми - діти Божі;
17
а коли діти, то й спадкоємці ж Божі - співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом із ним, щоб разом з ним і прославитися.
18
Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з'явитися.
19
Бо створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих.
20
Створіння було підпорядковане суєті не добровільно, а через того, хто його підкорив, у надії,
21
що й саме створіння визволиться від рабства тління, на свободу слави дітей Божих.
22
Бо знаємо, що все створіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках.
23
Не тільки вони, а й ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла,
24
бо ми надією спаслися.
Коли ж хтось бачить те, чого надіється, то це не є вже надія;
бо що хтось бачить, хіба того надіється?
25
Якже ми сподіваємося, чого не бачимо, очікуємо його витривало.
26
Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій;
про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними.
27
А той, хто досліджує серця, знає, яке бажання Духа і що він заступається за святих згідно з Божою волею.
28
Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, - покликаним за його постановою, усе співдіє на добро.
29
Бо яких він передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина його, щоб він був первородний між багатьма братами;
30
яких же наперед призначив, тих і покликав;
а яких покликав, тих оправдав;
яких же оправдав, тих і прославив.
31
Що скажемо на це?
Коли Бог за нас, хто проти нас?
32
Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас, - як же разом із ним не подарує нам усього?
33
Хто буде винуватити вибраних Божих?
Бог - той, що оправдує;
34
хто ж той, що засудить?
Христос Ісус, який умер, ба й воскрес, що по правиці Божій, - він заступається за нас.
35
Хто нас відлучить від Христової любови?
Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?
36
Як написано: «За тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець (призначених) на заріз
37
Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки тому, хто полюбив нас.
38
Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили,
39
ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любови, що в Христі Ісусі, Господі нашім.