Доля Ізраїля: Божі обітниці 1-13; місце вибраного народу займають погани 14-33

1
Я кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі.
2
Смуток мені великий і безнастанний біль у моїм серці.
3
Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом;
4
вони - ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці;
5
їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім - Бог, благословенний повіки.
Амінь.
6
Воно не так, щоб слово Боже не здійснилося: бо не всі ті, що від Ізраїля - ізраїльтяни;
7
і не тому, що нащадки Авраама - всі діти, але: «Від Ісаака назоветься твоє потомство»,
8
тобто, не тілесні діти - то діти Божі, але діти обітниці вважаються за нащадків.
9
Слово ж обітниці таке: «Цієї самої пори я прийду, і буде син у Сари
10
Ба більше: Ревека зачала від одного ложа батька нашого Ісаака;
11
коли ж вони ще й не народились і нічого доброго чи злого не зробили, - щоб постанова Божа була за вибором,
12
не від діл, але від того, який кличе, - їй було сказано: «Старший молодшому буде служити
13
Як написано: «Якова полюбив я, Ісава ж зненавидів
14
Що ж скажемо?
Що Бог несправедливий?
Зовсім ні!
15
Бо він каже Мойсеєві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися
16
Отже це - не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує.
17
Письмо бо каже фараонові: «Власне, на те я тебе поставив, щоб на тобі показати мою силу і щоб по всій землі славилося моє ім'я
18
Отож, кого він хоче, того милує, а кого хоче, того чинить затверділим.
19
Скажеш, отже, мені: «Чому ще хтось докоряє?
Хто бо спротивиться його волі
20
А хто ти такий, чоловіче, що сперечаєшся з Богом?
Хіба виріб із глини скаже тому, хто його зробив: «Навіщо зробив єси мене так?»
21
Хіба ганчар не має над глиною влади, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
22
Коли ж Бог, хотівши показати гнів свій і виявити свою силу, зносив з великим довготерпінням посудини гніву, що вже були готові на погибель,
23
щоб виявити багатство своєї слави на посудинах милосердя, котрі він наперед приготував на славу,
24
-на нас, яких покликав не тільки від юдеїв, а й від поган, -
25
як і в Осії він говорить: «Назву не мій народ моїм народом, і нелюбу - улюбленою.
26
І на тім місці, де було їм сказано: «Ви - не мій народ!», там їх назвуть синами Бога живого
27
Ісая ж про Ізраїля проголошує: «Хоч би число синів Ізраїля було, як морський пісок, тільки останок спасеться»,
28
Господь бо негайно і цілковито виконає своє слово на землі.
29
І як прорік Ісая: «Якби Господь сил не лишив нам насіння, ми були б, як Содом, і стали б подібні до Гомори
30
Що ж скажемо?
Що погани, які не шукали праведности, осягли праведність, і то праведність, що від віри;
31
Ізраїль же, що шукав закону праведности, не досяг закону праведности.
32
Чому?
Бо вони спирались не на віру, а неначе на діла.
Вони спотикнулись об камінь спотикання,
33
як написано: «Ось я кладу в Сіоні камінь спотикання і скелю падіння.
Хто ж вірує в нього, не осоромиться