- Поворот до Вифлеєму 1-7; Орпа йде назад, а Рута верстає путь далі 8-18; у Вифлеємі 19-22
- 1
- За часів, коли правили судді, настав у краю голод, і один чоловік з Вифлеєму Юдейського пішов жити в Моав-край, сам він, жінка його й двоє його синів.
- 2
- На ім'я чоловікові було Елімелех, жінці ж його Ноема, а двом синам - Махлон та Кілйон;
ефратії з Вифлеєму Юдейського.
Прибули вони в Моав-край і там зосталися.
- 3
- Згодом помер Елімелех, чоловік Ноеми, і вона лишилася сама з двома синами.
- 4
- Одружились вони з моавитянками: одній було на ім'я Орпа, а другій - Рута.
І жили вони там трохи не 10 років.
- 5
- Але згодом померли й вони обидва, Махлон і Кілйон, і лишилась вона сама по смерті обох синів і свого чоловіка.
- 6
- Тоді вибралася жінка з невістками в дорогу додому, з Моав-краю, бо почула в Моав-краї, що Господь змилосердився над своїм народом і дав йому хліб.
- 7
- От і пустилась вона з того місця, де жила, в дорогу, а з нею обидві її невістки;
і йшли вони шляхом назад у Юдейську землю.
- 8
- І сказала Ноема двом своїм невісткам: “Ідіть, повертайтесь кожна до хати своєї матері, і нехай Господь учинить вам ласку, як ви вчинили з померлими й зо мною.
- 9
- Нехай Господь допоможе вам знайти пристановище, кожній - у господі свого чоловіка.” І поцілувала їх на прощання.
Та вони стали плакати вголос
- 10
- і промовили до неї: “Ні, ми підемо з тобою до твого народу!”
- 11
- Ноема ж сказала: “Вертайтеся, мої доні;
навіщо вам іти зо мною?” Хіба в моєму лоні ще є сини, щоб стали вам за чоловіків?
- 12
- Вертайтесь, мої доні, йдіть;
бо я вже стара, годі мені вже думати про чоловіка.
Та навіть, якби я й подумала, що маю ще надію, і навіть тієї ночі була з чоловіком і привела на світ синів,
- 13
- чи ви могли б ждати, аж поки вони підростуть, та стримуватись і не виходити заміж?
Ні, донечки мої!
Мені було б вельми гірко задля вас, бо рука Господня проти мене.”
- 14
- Ті знову зняли лемент і ридали вголос.
Орпа поцілувала на прощання свою свекруху, а Рута зосталася з нею.
- 15
- Ноема й сказала: “Бачиш, твоя братова повернулась до свого народу й до свого бога;
вертайсь і ти слідом за братовою.”
- 16
- Але Рута їй відказала: “Не силуй мене покидати тебе й не йти за тобою: куди бо підеш, туди й я, і де житимеш ти, там і я;
твій народ буде моїм народом, і твій Бог моїм Богом.
- 17
- Де ти помреш, там і я помру, і там буду похована, і, що б Господь не вчинив зо мною, одна смерть розлучить мене з тобою.”
- 18
- Як же вона побачила, що та вперлася твердо йти за нею, перестала її вмовляти.
- 19
- І пішли вони обидві разом, поки не прийшли до Вифлеєму.
І як увійшли у Вифлеєм, то все місто з-за них загомоніло, і жінки питали: “Чи не Ноема то?”
- 20
- Вона ж до них: “Не звіть мене Ноема, звіть мене Мара, бо Всемогутній послав на мене велике горе.
- 21
- Я вийшла звідсіль повна, а Господь повернув мене з порожніми руками.
Навіщо ви звете мене Ноема, коли Господь виступив проти мене, і Всемогутній зробив мене безталанною?”
- 22
- І повернулись Ноема, а з нею Рута, її невістка, моавитянка, що прийшла з моавських піль, і прибули вони у Вифлеєм, саме на початку ячмінних жнив.
|