Зажерливість 1-10; доцільне використання короткого часу 11-19; здобування мудрости 20-27

1
Щасливий муж, у якого на устах нема нечестя, і якого не мучив докір гріхів.
2
Щасливий, кого не винуватить власне сумління, і той, хто своєї надії не втратив.
3
Скнарому серцеві не личить багатство, ані зависливій людині - маєтки.
4
Хто збирає, собі відмовляючи, той збирає набуток для інших, і майном його сторонні будуть розкошувати.
5
Хто недобрий сам до себе - до кого ж добрим він буде?
Такий і з власних дібр не зазнає радощів.
6
Немає гіршого, ніж той, хто заздрить собі самому: така бо заплата за злобу його.
7
Коли й чинить він добро, то чинить несвідомо, і наостанку таки злобу свою виявить.
8
Лихий бо той, у кого очі зависні, хто обличчя відвертає, хто людей зневажає.
9
Око скупого не сите тим, що має, - скнарість висушує геть його душу.
10
Лукаве око заздро дивиться на хліб - отож і на власному столі його не має.
11
Мій сину, якщо тільки маєш, добре дбай про себе, а й Господеві чини достойні приносини.
12
Пам'ятай про те, що смерть не забариться і що рішення аду тобі не відкрито.
13
Ще перед кончиною чини добро другові й, скільки спромоги, простягай йому руку й давай.
14
Себе не позбавляй благосної днини, з доброго бажання не пропускай нічого.
15
Невже ти для іншого праці своєї не лишиш, і того, в чім трудився, жеребом не розділиш?
16
Давай і бери - й веселися душею: бо не в аду ж насолоди шукати!
17
Кожне тіло старіється, як і одежа, бо від віку присуджено: смертю помреш.
18
Як лист зелений на дереві рясному: один на землю падає, а другий виростає, - так бо й з родом тілесним та кровним: один умирає, другий народжується.
19
Кожне діло, в якому гнилизна, - щезне, і той, хто його чинить, з ним ізникне.
20
Щасливий муж, який над мудрістю роздумує і здібності розуму свого обмірковує;
21
який розмислює серцем над її дорогами і який над тайнами її розважає.
22
Він слідкував за нею, мов той мисливець, і на її стежках учиняв засідки.
23
Уважно він дивиться крізь її вікно і при її дверях він наслухує.
24
Отаборюється він біля її дому і в її стіни свій кілок забиває.
25
Під її руками своє шатро напинає і мешкає він у житлі щастя.
26
Такий під її опіку дітей своїх поставить і під її гіллям такий спочине.
27
Під її захистом сховається від спеки, а й житиме він у її славі.