Добрі діти 1-4; відплата 5-23; лад у світі 24-30

1
Не бажай багато дітей ледачих, і не веселися синами нечестивими.
2
Як їх багато буде, не радій ними, коли вони не матимуть остраху Господнього,
3
Не покладайся на їхнє життя, і не звіряйся на їхню кількість: ліпше бо один, аніж ціла тисяча, і ліпше вмерти бездітним, ніж мати дітей нечестивих.
4
Бо від одного розумного заселиться місто, рід же беззаконних буде спустошений.
5
Багато ось такого бачило моє око, а й від того сильніше чуло моє вухо:
6
на зборах грішників вогонь займається, у неслухнянім народі гнів розпалюється.
7
Не було милосердя над стародавніми велетнями, які збунтувалися із-за власної сили.
8
Не пощаджено місця, де мешкав Лот, - стало бо осоружне з-за своєї гордині.
9
І не помилувано пропащого поріддя, яке було винищене за свої гріхи,
10
ані шестисот тисяч пішаниці, яка згромадилась у своїм жорстокосерді.
11
Навіть коли б був лиш один тугошиїй, то дивно було б, якби лишився безкарним, - бо й милосердя і гнів від Господа, могутнього в прощенні й у вияві обурення.
12
Великий він у милості, великий і у строгості, тож людей він за їхніми ділами судитиме.
13
Грішник з грабунком не втече від нього, а й не буде обманутий терпець благочестивого.
14
Повну волю дає він милосердю своєму, проте кожен одержить заплату за ділами.
15
Господь учинив впертим фараона, який його не визнав, - щоб стали знаними діла його під небом:
16
бо кожному створінню - явне його милосердя, і світло своє, і темряву призначив він людині.
17
Не кажи: «Від Господа сховаюсь, і хто там з висоти мене згадувати буде;
- у натовпі великому мене не впізнають, бо що моя душа в безмірному творінні
18
Ось небо і небеса небес, безодня і земля тремтять, коли він сходить,
19
а й разом з ними гори та землі основи дрижать від остраху, коли на них він погляне.
20
А над тим бо не міркує ніяке серце - хто коли задумався над його путями?
21
Коли я грішу, ніхто мене не бачить, а коли обманюю потай, хто взнає?
22
А діла справедливости - хто їх розповість?
Хто на них чекатиме?
Бож завіт, мовляв, далеко.
23
Отак міркує людина, позбавлена розуму, - безглуздий, спантеличений роздумує над дурницями.
24
Слухай же мене, сину, і придбай знання і на мої слова зважай своїм серцем.
25
Ступінь за ступнем відкрию освіту, і в усій докладності звістую знання.
26
Господнім вироком - діла його від первоначала;
відразу ж по створенні належно їх розподілено.
27
Впровадив він порядок у діла свої навіки, від самих початків аж до їхніх родів;
вони бо не знають ні голоду, ні втоми, і не покидають вони своєї праці.
28
Ані одне з них не зударюється з другим - повік вони не будуть неслухняні його слову.
29
А потім Господь споглянув на землю - і її наповнив благами своїми.
30
Різнородними тваринами він покрив її обличчя, і вони повернуться до неї.