Людина й створіння 1-15; для Бога все явне 17-23; милосердя супроти розкаяних 24-32

1
Господь сотворив із землі людину, а й знову її до неї повертає.
2
Він число днів і пору людям призначив, і надав їм владу над тим, що на землі.
3
Приоздобив їх силою, собі подібною, і за образом своїм утворив їх.
4
Страх перед ними вклав він у всяке тіло, щоб владарювали над звіриною та птаством.
5
Він дав їм розсудливість, язик та очі, вуха та серце - щоб розважати.
6
Розумною наукою він їх наповнив, - що добре і що зле, вказав він їм.
7
Світло вклав він у їхні серця, щоб їм появити діл своїх велич.
8
Хвалитимуть вони його ім'я святе, оповідаючи про діл його велич.
9
Він їм надав так само й розуміння - життєвий закон передав їм у спадщину.
10
Уклав він із ними вічний союз, навчивши їх судів своїх.
11
Очі їхні бачили велич його слави, а вуха їхні чули голос його слави.
12
Сказав їм: «Бережіться всякої несправедливости!» - і дав кожному з них заповіді щодо ближнього.
13
Їхні путі перед ним завжди - від його очей скритись не можуть.
14
Вождя настановив він кожному народові,
15
але часткою Господа є Ізраїль.
16
Усі діла їхні перед ним - як сонце;
очі його безнастанно на їхніх дорогах.
17
Не сховались від нього їхні кривди, і всі гріхи їхні - перед Господом.
18
Милостиня мужа - як печать при ньому, і добродійство людини береже він, мов зіницю ока.
19
А по тому він устане і їм відплатить, - що вони заслугували, воздасть їм поголовне.
20
Та тим, які каються, він змогу дає повернутись, втішає тих, які втратили надію.
21
Навернися до Господа й покинь гріхи;
22
молися перед ним і зменшуй упадки.
23
Повернись до Всевишнього, відвернись від неправди і понад усе не терпи гидоти.
24
Хто ж буде хвалити Всевишнього в аді замість тих живих, які віддають йому шану?
25
Від померлого, якого немає - і хвала не існує:
26
хвалитиме Господа - живий та здоровий!
27
Яка ж велика милість Господня і прощення тим, що навертаються до нього!
28
Бо чоловік не може в собі всього мати,
29
тому що син людський - не безсмертний.
30
Що ясніше за сонце?
А й воно затемнюється.
Тіло ж і кров - ті про зло лиш міркують.
31
За силами небесних висот він наглядає, сукупність же людська - земля лиш та попіл.