Мовчазний та говіркий 1-8; парадокси 9-12; себелюбство дурного 13-17; належна мова 18-26; приповістки 27-31

1
Буває докір, та несвоєчасний;
буває й мовчазний, але розумний.
2
Ліпше зганити, аніж нагніватись.
3
Хто признається, той втрати уникне.
4
Що скопець, який силкується дівицю вінця позбавити, так і той, хто силою заводить правосуддя.
5
Не одного мовчазного вважають за мудрого, а багатомовного раз-у-раз ненавидять.
6
Дехто мовчить, бо не має відповіді;
а інший мовчить, бо знає свою пору.
7
Мудрий мовчить до слушного часу, а балакун і безглуздий - не вважають на пору.
8
Хто цокотить занадто, той врешті обридне;
хто накидується, той знавісніє.
9
Часом у злиднях пощастить людині, а часом і знахідка - немов утрата.
10
Буває гостинець, що для тебе безкорисний, а буває й гостинець, який віддає подвійно.
11
Буває, що з-за слави стається пониження, тоді як дехто підносить голову й у злиднях.
12
Дехто купує багато й ніби дешево, насправді ж платить за те аж усемеро.
13
Мудрий словами робить себе приємним, а в дурного й чемність іде намарно.
14
Гостинець дурня не дасть тобі користи, бо очі в нього жадібні за те взяти всемеро.
15
Дає він мало, а дорікає багато, роззявляючи рота, немов той окличник;
сьогодні позичить, а взавтра вже й домагається, - ну й осоружна ж отака людина!
16
Дурень твердить: «Нема в мене друзів, немає й вдячности за мої добродійства;
17
їдуни мого хліба - язики невдячні.» Як же часто й громадно сміються з нього!
18
Ліпше послизнутись на підлозі, аніж язиком;
падіння лихих ось так зненацька й стається!
19
Осоружна людина, недоречна мова - ось таке завжди на устах невігласів.
20
З дурного уст приповідки не приймають, - він бо її не каже своєчасно!
21
Декого стримує від гріхів убозтво, тож, спочиваючи, він не зазнає докорів сумління.
22
Дехто сам собі погубитель із-за соромливости, з-за якогось дурня сам себе занапащує.
23
Дехто з-за соромливости пообіцяє щось другові, - а й зробить собі з нього даремно ворога.
24
Брехня для людини - це ганебна пляма, вона - раз-у-раз на устах невігласів.
25
Ліпше злодій, ніж безнастанний брехун;
а втім, вони обидва успадкують погибель.
26
Звичка до брехні - нечестя для чоловіка і ганьба при ньому довготривала.
27
Мудрий словами пошану до себе збуджує, розумний чоловік - вельможам довподоби.
28
Хто землю обробляє, той урожай свій збільшить, і хто вельможам довподоби, тому простять несправедливість.
29
Гостинці й дарунки засліплюють очі мудрих і, як гнуздечка в роті, відводять набік докори.
30
Схована мудрість і скарб незримий - яка з одного і другого користь?
31
Ліпше чоловік, що глупоту свою ховає, аніж чоловік, що ховає свою мудрість.