Невдалі діти 1-8; дурний 7-18; вірна дружба 19-27

1
Лінивий схожий на опоганений камінь, тож кожен лиш посвистує на його нікчемність.
2
Лінивий схожий на купу гною: хто б лиш його торкнувся - обтрусить руку.
3
Сором для батька - невихованого породити, а й дочка така на неславу йому родиться.
4
Розумна дочка придбає собі чоловіка, а сороміцька - журба для батька.
5
Безчесна соромить батька й чоловіка, від обох них не буде їй доброї слави.
6
Як музика в смутку, так мова невчасна;
картання ж і повчання -повсякчасна мудрість.
7
Діти, що живуть чесно й мають що їсти, приховують скромне батьків походження.
8
Діти ж зневажливі, зле виховані й пихаті - безчестять шляхетність власної родини.
9
Учити дурного - черепки докупи зліплювати або ж будити глибоко заснулого.
10
Розмовляти з дурнем - розмовляти з сонним: кінець-кінцем він скаже: «А про що бо йдеться
11
Над мертвим плач: він утратив світло;
і над дурним плач: він утратив розум.
Та не плач так гірко за мертвим, бо він уже спочиває;
життя ж дурного - гірше від смерти.
12
Жалоба по мертвому - семеро днів, за дурнем же й нечестивим - всі дні їхнього віку.
13
Не починай з безумним довгої розмови, а й не заходь до нерозумного.
Бережися його, щоб клопоту не мати й щоб не забруднитись, його дотикавшися.
Уникай його, то й знайдеш спокій, і безглуздя його тобі не докучатиме.
14
Що бо буває тяжче від олива?
Як воно зветься - хіба не - дурень?
15
Пісок бо, сіль і брилу заліза легше нести, ніж людину безглузду.
16
Бантина, добре збита на будівлю, не розійдеться під час землетрусу;
отак і серце, стале в обдуманому рішенні, не захитається ні о якій порі.
17
Серце, оперте на розумну думку, - наче тинк піщаний на вигладженій стіні.
18
Жорства ота, що кладуть нагору, не може встоятись супроти вітру;
то й серце полохливе при дурній раді не встоїться супроти ніякого страху.
19
Хто вколе в око - з нього сльози виточить;
хто ж у серце вколе - почуття його виявить.
20
На птахів камінь кинувши, їх проганяють - закид зробивши другові, дружбу руйнують.
21
Хоч ти й на друга оголив меча, все ж не втрачай надії, бо поворот - можливий.
22
Хоч ти й на друга відкрив свого рота, все ж не лякайся, бо примирення можливе, - крім образи, зневаги, зради тайни й удару-підступу, бо таке відсторонює кожного друга.
23
Придбай довір'я ближнього, коли він у злиднях, бо тоді й у його достатку з ним добра зазнаєш;
будь при ньому в час його скрути, тоді частку матимеш у його спадщині.
24
Пара й дим із печі вогневі передує - так кровопролиттю передують образи.
25
Друга я не посоромлюсь боронити, і ховатись від нього не буду.
26
А спіткає мене якесь лихо з-за нього, то й кожен, те почувши, його стерегтиметься.
27
Хто бо поставить на мого рота сторожу, і на губи мені - належну печать, аби не впав я з-за них, і мене не погубив мій язик!