Про купців 1-3; розмова виявляє людей 4-10; заклик стерегтися дурного 11-15; зрада таємниці 16-21; пересторога від підступу 22-30

1
Багато людей грішать із-за користи: розбагатіти прагнучи, стають немилосердними.
2
Кілок між щілини каміння вбивається, а між продаж та купівлю прокрадається гріх.
3
Хто в острахові Господньому не тримає себе ревно, то хата в такого незабаром розвалиться.
4
Коли решето трусять, висівки залишаються, - так і хиби чоловіка в його розмові.
5
Піч випробовує ганчарське начиння - людину випробовує її розмова.
6
З плоду дерева праця над ним виявляється, думка ж людського серця - із слова.
7
Мужа не хвали, поки він ще не висловився, бо щойно словом людина випробовується.
8
За правдою гнавшись, її досягнеш і в неї зодягнешся, мов у шати препишні.
9
Птахи живуть із собі подібними - правда повертається до тих, що чинять правду.
10
Лев учиняє на здобич засідку, а й гріх - на тих, що несправедливість коять.
11
Розмова благочесного - повсякчасна мудрість, безумний же змінюється, наче той місяць.
12
З нерозумними бувши, зважай на час, а бувши з розумними - будь якнайдовше.
13
Осоружне те, що варнякають дурні, а й сміються вони у гріха розкошуванні.
14
Як базіка нагромаджує клятви - стає волосся дуба, а як почне сперечатись - вуха затуляти треба.
15
Викликає кровопролиття сварня бундючних, - лайку їхню гидко слухати.
16
Хто тайни розголошує - втрачає довір'я, і друга собі він більш не знайде.
17
Друга люби і на нього звіряйсь, та, розголосивши його тайни, вже за ним не женись;
18
бо як людина втрачає свого небіжчика, так і ти втрачаєш твого ближнього дружбу,
19
і як випустив єси з рук своїх птаха, так і друга ти втратив - не впіймати більше!
20
Не женися за ним, бо вже він далеко: мов сарна із сітей, утік він.
21
Бо на рану є перев'язка, і на лайку - примирення, та немає надії для того, хто зраджує тайну.
22
Хто прижмурює око, той лихо кує, і вже годі його відвернути від того.
23
Перед очима твоїми уста його солодкі, він буде твої слова подивляти, та потім мову свою перекрутить і в твоїх же словах знайде він згіршення.
24
Многе мені осоружне, та ніхто так, як оцей;
а й Господеві стане він осоружний.
25
Хто підкидає камінь - собі ж на голову кидає;
призводить до рани удар зрадливий.
26
Хто яму копає - у неї впаде;
хто сіть розставляє - впіймається в неї.
27
Хто чинить погане - воно впаде на нього, так що й сам не взнає, звідкіль воно нагрянуло.
28
Глум і наруга - для гордовитого;
та й помста, мов лев, чигає на нього.
29
У сітку потраплять ті, що раді падінню побожних: муки їх жертимуть ще перед смертю.
30
Гнів та пересердя - речі мерзенні: уділом вони чоловікові грішному.