Злопам'ятство 1-12; обмовні язики 13-26

1
Хто мститься, той від Господа помсти зазнає і за свої гріхи здасть докладний рахунок.
2
Ближньому твоєму кривду прости, тож, попросивши, й сам прощення гріхів одержиш.
3
На людину людина плекає гнівсама вилікування в Господа шукає?
4
До собі подібної людини не має милосердя - а сама за власні гріхи свої просить?
5
Коли ж такий ось, тілесний, плекає пересердя - хто ж гріхи його власні йому простить?
6
Пам'ятай про кончину, перестань ворогувати;
про тління, про смерть - залишайся при заповідях.
7
Пам'ятай про заповіді, не гнівайся на ближнього;
про союз Всевишнього - і провину пробач.
8
Від сварки утримайсь, то й гріхів уникнеш: гнівлива людина сварню розпалює.
9
Грішна людина дратує друзів і зводить наклепи на миролюбних.
10
Відповідно до палива й вогонь загориться: яка запекла сварка, так вона й займеться;
яка сила в людини, така й її лють;
яке її багатство, таке й гніву її зростання.
11
Раптова суперечка вогонь розпалює, сварка зненацька - кров проливає.
12
Дмухнеш на іскру - вона й розгориться;
плюнеш на неї - вона погасне.
А й це, і те - з твоїх уст виходить.
13
На підшептувача й двоязичного - ваші прокльони: вони бо миролюбних багатьох погубили.
14
Язик обмовника розхитав численних, ганявши їх від народу до народу;
він зруйнував міста премогутні, а й розвалив будинки вельмож.
15
Язик обмовника призводив чесних жінок до розлуки, позбавляв їх плодів їхньої праці.
16
Хто на нього зважає - не знайде спокою, не зазнає життя тихомирного.
17
Удар батогом залишає смугу -удар язиком ламає кістки.
18
Від гострого меча полягло багато, але не стільки, скільки впало від язика.
19
Щасливий, хто має захист від нього, хто середовищем його люті не проходить, хто кормиги його на собі не волік, хто в кайдани його не був закутий;
20
бо кормига його - кормига залізна, і його ланцюги - ланцюги мідяні.
21
Погана та смерть, що є смертю від нього, і кращий за нього є навіть ад!
22
Над побожними ж він влади не матиме, в його полум'ї вони не будуть горіти.
23
Ті в нього потраплять, що Господа полишають;
у них розгориться він і не погасне;
нагряне на них, неначе той лев, мов той леопард, лютуватиме над ними.
24
Гляди ж, обгороди майно своє глодом, срібло твоє й золото добре обв'яжи.
25
Вагу та міру для слів своїх вироби, ворота й засуви зладнай для своїх уст.
26
Зважай, щоб ти з-за нього не послизнувся, не впав перед тим, хто засідку влаштовує.