Про позику 1-13; громадянство 14-28

1
Хто чинить милосердя, той ближньому позичає;
хто йому допомагає, той зберігає заповіді.
2
Позичай же ближньому, коли він потребує, а й віддай назад ближньому слушного часу.
3
Дотримуй слова і будь з ним чесний, то й знайдеш те завжди, що тобі потрібне.
4
Багато таких, що позику за знахідку вважають: надокучливі вони для тих, які допомогли їм.
5
Перед тим, як узяти, такий в руки цілує, про багатство ближнього смирненько балакає, - треба віддавати, то він зволікатиме, віддасть образливим словом чи на лихі часи нарікатиме.
6
А як і зможе заплатити - то й половину одержавши, радітимуть із того, немов із знахідки.
Бо інакше він позбавить його власних грошей: знечев'я такий бо йому ворогом стане, прокльонами й наклепами йому віддячиться, а замість слави відплатить йому безчестям.
7
Многі з-за того лукавства й не бажають позичати - бояться бо задармо майна позбутися.
8
З покірним, одначе, будь довготерпеливий і не зволікай супроти нього з твоєю милостинею.
9
Заповіді ради за бідолаху заступись і в потребі не відсилай його впорожні.
10
Пожертвуй грішми твоїми ради брата й друга: хай під каменем не іржавіють, хай не пропадають.
11
Скарб свій вживай згідно з заповідями Всевишнього: це тобі буде корисніше, ніж золото.
12
Милостиню замкни у себе в коморах - вона тебе вирятує з усякого нещастя.
13
Над сильний щит і над спис важкий воюватиме на ворога вона за тебе.
14
Добра людина поручиться за ближнього свого, той же, хто втратив сором, його покине.
15
Тож не забудь ту послугу з боку ручителя: він бо за тебе віддав свою душу.
16
Грішник розтринькає добро поручителя, невдячна душа покине свого рятівника.
17
Багато заможних порука зруйнувала, жбурляла їх, наче хвилі морськії.
18
Виселила вона мужів премогутніх, та й блукали вони між народами чужими.
19
Грішник, що поривається поручитись, а женеться за зиском, - під суд потрапить.
20
Ближньому допомагай за твоєю спромогою, а й зважай на те, щоб самому не провалитись.
21
Головне для життя - вода, хліб і одяг та й хата, щоб було чим прикрити наготу.
22
Ліпше життя злиденне під дахом з драниць, аніж пишні страви у домі чужому.
23
Чи в тебе мало, чи багато - будь задоволений, то й не вчуєш докору, мовляв - ти приходень.
24
Лихе то життя - з хати в хату тинятись і, де б не примістився, не сміти уст розтулити.
25
Пригостиш, даси пити, - а подяки не буде;
до того ж і слова ще гіркії почуєш:
26
«Йди сюди, зайдо, стола приготуй.
Маєш там щось?
Ну, то дай мені їсти!
27
Забирайся, зайдо, поступися гіднішому: загостив до мене брат мій - я хати потребую
28
Тяжко оте для людини розумної - за хату чути докір та зневагу від вірителя.