Виховані діти 1-13; ліпше здоров'я, ніж багатство 14-20; радощі приносять здоров'я 21-25

1
Хто любить свого сина - тримає для нього різку, щоб мати з нього врешті-решт утіху.
2
Хто сина виховує добре - матиме з нього користь, а й серед знайомих пишатись ним буде.
3
Хто сина повчає, тому заздритиме ворог, перед друзями ж буде ним радіти.
4
Такий батько, померши, наче й не вмре: по собі бо лишив подібного до себе.
5
За життя свого побачивши, милувався він з нього, тож при смерті своїй не зазнав він смутку.
6
Проти своїх ворогів лишив він відплатника, а й для друзів - того, хто добродійства оплатить.
7
Хто ж випещує сина - той і рани його перев'яже ще й над кожним його зойком серцем здригатиметься.
8
Необ'їжджений кінь стає норовистим, а син свавільний стає зухвалим.
9
Випестиш сина, - а він тебе розчарує, гратимешся з ним, - а він тебе засмутить.
10
З ним не пересміхайся, щоб з ним не сумував ти та врешті-решт не скреготав зубами.
11
За юности його не давай йому волі й очей не заплющуй, як поводиться по-дурному.
12
Ще замолоду роби його шию гнучкою, товчи йому боки, поки він ще молодий, бо, ставши впертим, він буде неслухняний.
13
Виховуй свого сина, ходи коло нього так, щоб ти не зазнав на собі його зухвальства.
14
Бідний, а здоровий і сильний це краще, ніж багатий, а з ранами на своєму тілі.
15
Здоров'я й сила ліпші від усякого золота, а сильне тіло - від надмірного багатства.
16
Немає багатства над тілесне здоров'я, і немає щастя над сердечну радість.
17
Краще смерть, ніж гірке життя, і вічний спочинок, ніж постійне чав'ядіння.
18
Що страви смачні для стуленого рота, те й приноси харчів, розкладених на гробі.
19
Яка ж бо користь від жертви бовванові?
Таж він її ні їсти, ні нюхати не може!
Отакий і той, хто має багатство, а не може ним покористуватись.
20
Лиш очима він оглядає й стогне при тому, мов скопець, який, дівчину обіймаючи, - скиглить.
21
Не завдавай душі своїй жалю, не муч себе думами сумними.
22
Радощі серця - то життя людини, а чоловіка веселощі - довголіття.
23
Розважай себе, втішай своє серце, геть проганяй від себе печаль: багатьох бо сум уже погубив - немає ніякого з нього пожитку.
24
Заздрість і гнів позбавляють віку, а журба завчасно старість приводить.
25
Щедре й добре серце насичене буде і користатиме з свого харчування.