Чого соромитися 1-8; догляд за дочкою 9-11; жінки 12-14; похвальне слово Творцеві 15-25

1
Та таких ось речей аж ніяк не стидайся, і на особу не дивися, гріха уникаючи:
2
закону Всевишнього, ані союзу, ані вироку, який розсуджує нечестивих,
3
ні рахунку з товаришем у дорозі, ні поділу спадщини серед друзів,
4
ні точної міри в вазі й терезах, ні придбання прибутку великого чи малого,
5
ні зискової різниці при купецькому продажі, ані суворої кари для дітей, ані стусанів для раба ледачого,
6
ані запечатування, коли жінка -лиха, ані замка - там, де рук багато.
7
Хоч що б ти видавав, усе зваж і почисли, видаток і прибуток - усе запиши.
8
Не стидайся поправляти безумного й дурного, а й престарого, який з молодими сперечається: от тоді й матимеш справжню освіту, й усі тебе вихвалятимуть.
9
Дочка для батька - таємний клопіт, про неї журба йому сон проганяє: щоб не відцвіла, бува, ще замолоду, а коли заміжня, то щоб не знавісніла;
10
щоб не опоганилась, дівчиною бувши, щоб не завагітніла в батьківському домі;
бувши ж із мужем, щоб не зраджувала, а й, заміжня, не залишилась неплідною.
11
Пильно наглядай за неслухняною дочкою, щоб не зробила тебе ворогів посміховиськом, поговором у місті, в народі пліток предметом, - щоб перед численними тебе не осоромила!
12
Не задивляйсь на вроду ніякої людини, не дозволяй собі з жінками сидіти:
13
бо від одежі міль виходить, а від жінки - злоба жіноча.
14
Краще чоловік лукавий, ніж споглядно добра жінка: жінка бо наводить ганьбу і сором.
15
Тепер же згадаю про діла Господні й оповім те, що я бачив: Господніми словами його діла здійснились.
16
Сонце, що світить, - на все споглядає, і твір Господній повен його слави.
17
Своїм святим Господь не зізволив оповісти про всі свої чудеса, що їх Господь Вседержитель укріпив, щоб усе тривало в його величі міцно.
18
Дослідив він безодню і серце людське, він прознає їхні наміри потаємні, бо кожним знанням Всевишній володіє, то й передбачає знаки часу.
19
Вік сповіщає минуле й майбутнє, і сліди викриває речей прихованих.
20
Ніяка думка його не минає, ніяке слово від нього не сховається.
21
Мудрістю своєю діла величні він оздобив, - він бо існує від віку до віку: йому не додано нічого, а й нічого не віднято, і ніякого дорадника він не потребує.
22
Любі всі чисто його діла, але ж те, що з них видно - то лише іскра!
23
Усе воно живе й перебуває повіки, для кожної потреби, - і все йому слухняне!
24
Усе йде до пари, одне проти одного, - він недостатнім не створив нічого.
25
Одне покріплює доброту другого, - тож хто насититься, на його велич споглядаючи?