Сонце 1-5; місяць 6-8; зорі 9-10; веселка 11-12; сніг 13-18; лід 19-22; море 23-26; похвальне слово Творцеві 27-33.

1
Пишнота висот - чистая твердь, вигляд небозводу - видіння слави!
2
Висхідне сонце звіщає на сході;
яка бо предивна Всевишнього споруда!
3
Стоячи опівдні, висушує землю, - і хто бо встоїться перед його жаром?
4
Вогонь роздмухують, щоб жар здобути, та сонце палить гори утроє більше!
Воно випаровує вогненну пару і блискучим промінням очі сліпить.
5
Великий Господь, що його створив, теж на слово його воно мчить своїм шляхом.
6
Та й місяць завжди о своїй порі визначає часи - знак відвічний,
7
Місяць вказує пору святкувань -світило, що зменшується, аж поки не зникне.
8
Від нього місяць має свою назву, він дивно зростає при своїх відмінах - знамено небесного війська, що світить на горній тверді.
9
Оздоба небес - яснії зорі, світляна прикраса в Господніх висотах:
10
словом Святого стоять за його велінням і не змінюються на чатах своїх.
11
Поглянь на веселку й благослови її Творця: у своєму сяйві вона бо прекрасна!
12
Оперізує небо луком осяйним: її бо нап'яли руки Всевишнього.
13
Велінням своїм він сніг шле на землю, присудом своїм блискавки мече.
14
Тож відчиняються комори його та й хмари вилітають, мов тії птахи.
15
Потугою своєю він згущує хмари, що розпорошуються градом, мов те каміння.
16
На погляд його здригаються гори, з волі його дме південний вітер.
17
Грому його гуркіт землю картає, мов та хуртовина з півночі й вихор.
18
Мов птахів вниз злітаючих, він сніг розсипає, що спадає додолу й осідає сараною: око дивується на красу його блискучу, серце чудується, як він спадає.
19
Він іней сипле на землю, мов сіль, і той, замерзаючи, колючиться шпичками.
20
Вітер холодний з півночі подме, а вже на водах крига твердне, по всій воді простелюється й воду опанцерює.
21
Він гори пожирає, пустиню випалює, зелень винищує, неначе той вогонь.
22
Гоїть усе те - хмара зненацька: роса, що спадає й оживлює по спеці.
23
За задумом власним він безодню втихомирив, а й насадив на ній острови.
24
Ті, що морем плавають, повідають про небезпеки, а ми, теє слухаючи, дивом дивуємось.
25
Там надзвичайні й предивні речі: різнородні тварини та морські потвори.
26
Завдяки йому все здійснилось добре, і все впорядковується Господнім словом.
27
Чимало б ще сказати - та не дійшли б до краю!
Тож слів завершення: Він - усе!
28
Де спромогу знайти нам, щоб його прославляти?
Він бо величніший від усіх своїх діл.
29
Страхітливий Господь, превеликий, і влада його - предивна!
30
Хваливши Господа, возносіте його мірою змоги - бо він ще вам понад силу;
його звеличувавши, сили розгорніте, однак не втомлюйтесь, - бо до краю не дійдете!
31
Хто бачив його й міг повісти б про те?
Хто б звеличив його на всю його велич?
32
Багато інших є тайн, ще більших, ніж оці: з діл його ми лише часточку бачимо.
33
Усе бо створив Господь - і мудрість дав благочесним.