Ілля 1-11; Єлисей 12-16; Єзекія 17-25

1
І з'явивсь Ілля, пророк вогненний, і слово його смолоскипом палало.
2
Він навів на них голод і в ревності своїй їх поменшив.
3
Словом Господнім небо замкнув, а й тричі вогонь із нього звів.
4
Як ти прославивсь, Ілле, чудесами!
Хто б похвалився рівністю з тобою?
5
Збудив єси мертвого з смерти і з аду - Всевишнього словом.
6
Ти скинув царів на загибель, прославлених - з їхнього ложа.
7
Ти чув на Синаї докори, на Хориві - вирок відплати.
8
Ти помазав царів на відплату, а й пророків - своїх наступників.
9
Полум'яний вихор вхопив тебе - колісниця з вогненними кіньми.
10
Ти, як написано, погрозами майбутніми гнів гамуватимеш, заки спалахне він: серце батька до сина навертатимеш і покоління відновлюватимеш Якову.
11
Щасливі ті, що тебе бачили й що заснули в любові, бо й ми життям будем жити.
12
Такий був Ілля, вхоплений вихорем, - а й Єлисей його духом сповнився: за життя свого не страхався князів, і ніхто над ним гору взяти не міг.
13
Ніяке слово його не перевищило, - а й по смерті його тіло пророкувало.
14
Він і за життя творив чудеса, - а й при смерті діла його дивні.
15
Та попри все те народ не покаявсь і не відступив від своїх гріхів, - аж поки його не виселено з рідного краю та й не розсіяно по всій землі.
16
Зосталась лиш горстка люду з князем із дому Давида: дехто чинив угодне, а дехто множив гріхи.
17
Єзекія укріпив своє місто і воду провів до нього, пробив залізом скелю й поробив на воду ритви.
18
За днів його рушив Санхериб, та відійшов, Равшака пославши, -той же руку підняв на Сіон і в гордині вихвалявся вельми.
19
Затремтіли серця в них і руки, мов породіллю, схопили їх болі:
20
візвали до Господа, до Милостивого, простягнувши до нього руки, - і Святий швидко з неба їх вислухав та й спас рукою Ісаї.
21
Він ударив на асирійський табір, і винищив їх його ангел.
22
Бо Єзекія чинив Господеві вгодне, і в путях Давида, свого батька, скріпився, - як ото Ісая пророк заповідав, у видіннях своїх великий та вірний.
23
Відступило за днів його сонце, -і цареві життя він продовжив.
24
Він бачив майбутнє духом могутнім і втішав сумних на Сіоні.
25
Аж до вічности об'явив він прийдешнє і приховане, заки воно збулося!