Молодий:

1
Яка ж бо ти прекрасна, моя люба!
Яка ж бо ти прекрасна!
Очі твої - голубки, за твоїм покривалом.
Твоє волосся, мов козяче стадо, що сходить з Гілеад-гір.
2
Зуби твої, мов стрижених овець отара, що з купелі виходять.
Кожний з них має свою пару, ані одному її не бракує.
3
Немов кармазинова стьожка, твої губи й твоя бесіда мила.
Немов розрізане надвоє яблуко гранатове - твої скроні, за твоїм покривалом.
4
Шия твоя, немов Давидова башта, збудована для трофеїв.
Тисяча щитів на ній повисло, усе зброя відважних.
5
Двоє грудей твоїх, як двоє оленяток, близняток олениці, які серед лілей пасуться.
6
Покіль день дише холодочком і тіні утікають, зійду собі на гору мірри, на ладану горбочок.
7
Уся ти гарна, моя люба, і вади нема в тобі!
8
Ходи з Ливану, о дружино!
Ходи, прилинь з Ливану;
Поглянь з Амана-верховини із верховини Сеніру та Хермону - з барлогів лев'ячих, з гір леопардових.
9
Ти полонила моє серце, моя сестро-дружино!
Ти полонила моє серце одним лиш твоїм оком, однією перлиною твого намиста!
10
Які ж бо твої любощі прекрасні, моя сестро-дружино!
Які ж бо твої любощі хороші!
Понад вино!
І запах твоїх пахощів понад усі бальзами.
11
З уст твоїх крапле медом, о дружино, мед і молоко у тебе під язиком, і запах твоїх шат, немов запах Ливану.
12
Садок замкнений, моя сестра-дружина, садок замкнений, криниця під печаттю.
13
Твої протоки зрошують сад гранатовий, де овочі препишні, квітучий кипр та троянди.
14
Нард і шафран, пахуча троща й цинамон, усі дерева кадильні.
Мірра, алое й усі бальзами щонайліпші.
15
Ти джерело садів, криниця води живої;
потоки, що з Ливану ринуть!
16
Здіймись, північний вітре!
Прилинь і ти, південний!
Повій на сад мій, щоб його запахи рознеслись!
Нехай мій любий увійде в сад свій, та споживає плоди його препишні.