Молода:

1
Якби ж то ти був мені братом, що ссав груди матері моєї!
Я, стрінувши тебе на вулиці, могла б тебе обняти і мене б не ганьблено.
2
Я повела б тебе, я привела б тебе у дім матері моєї;
ти мене навчав би.
Я б тебе напоїла вином пахучим, солодким суслом моїх гранатових яблук.
3
Ліва рука його під головою в мене, а права мене обнімає.


Молодий:

4
Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, не будіть, не розбуджуйте моєї любої, покіль вона того не схоче.


Хор:

5
Хто це, що сходить від пустині, на свого любого опершись?


Молодий:
Під яблунею я збудив тебе;
там тебе зачала твоя мати, там зачала та, що тебе породила.


6
Поклади мене печаттю на твоїм серці, печаттю на твою руку;
любов бо, як смерть сильна;
ревнощі люті, немов пекло.
Стріли її - вогненні стріли, правдиве полум'я Господнє.
7
Водам великим любови не вгасити, ані рікам її не затопити.
Якби хто за любов віддав скарби свого дому, зазнав би лиш погорди великої.


Закінчення:

8
Є в нас сестричка невеличка, грудей вона не має.
Що нам робити з нашою сестрою, як прийдуть старости до неї?
9
Як вона - мур, збудуймо на ньому башту срібну.
Як вона - двері, ми зробимо для них кедрові стулки.
10
Я - мур, і мої груди мов ті башти, тоді в його очах я була мов та, що знайшла спокій.
11
Був у Соломона виноградник у Ваал-Гамоні.
Він дав був сторожам той виноградник, і кожний мав принести за плоди з нього по тисячі срібних.
12
Мій виноградник, що мені належить, перед очима в мене.
Та тисяча для тебе, Соломоне, а двісті - сторожам його плоду.
13
О ти, що в садах живеш!
Товариші уважно слухають твій голос.
Дай же мені його почути!
14
Втікай, мій любий!
Будь, як олениця або оленятко на горах бальзамових.