Рафаїл відкриває себе

1
А як скінчилося весілля, Товит прикликав свого сина Товію і сказав йому: «Моя дитино!
Гляди, щоб ти дав платню чоловікові, що ходив з тобою в дорогу, та щоб додав йому щось поверх неї.»
2
Товія ж йому відповів: «А скільки платні, тату, маю йому дати?
Навіть коли б я йому дав половину того майна, що приніс із собою, я не втратив би нічого.
3
Мене він привів живим-здоровим, жінку мою вилікував, разом зо мною приніс і гроші та й тебе зцілив.
Яку, отже, платню маю ще йому дати
4
На те Товит сказав до нього: «Він заслужив, дитино, половину всього, з чим він сюди повернувся
5
Далі прикликав ангела й мовив: «Візьми як платню половину всього, з чим ти повернувся, й іди здоровий
6
Тоді Рафаїл покликав обох набік і сказав їм: «Благословіте Бога і прославляйте його перед усіма живими за ті блага, що їх він учинив вам.
Благословіте і хваліте його ім'я!
Явіть Божі діла гідно всім людям, не переставайте складати йому дяку.
7
Зберігати царську тайну - річ добра;
відкривати ж та виявляти діла Божі - річ славна.
Чиніть добро, і зло вас не спіткає.
8
Молитва з постом - річ добра, однак милостиня зо справедливістю - ліпші, ніж багатство з кривдою.
Ліпше творити милостиню, ніж нагромаджувати золото.
9
Милостиня від смерти вибавляє, вона усякий гріх очищає.
Ті, що дають милостиню, проживатимуть у достатку.
10
А ті, що чинять гріх та несправедливість, є ворогами своєї душі.
11
Я вам відкрию всю правду, не затаю від вас ніякого слова.
Я вам уже виявив-сказав: Зберегти царську тайну - річ добра, а відкривати та виявляти діла Божі - річ славна.
12
Отож, коли ти з Сарою молився, я заносив ваші молитви перед славу Господню.
І як ти ховав мертвих, я чинив так само.
13
Коли ж ти не лінувався вставати, і, кинувши свій обід, пішов мерців ховати, я був посланий до тебе, щоб випробувати тебе.
14
А разом із тим послав мене Бог, щоб вилікувати тебе й Сару, твою невістку.
15
Я - Рафаїл, один із сімох ангелів, що завжди стоять приявні (перед Богом) й мають доступ до Господньої слави
16
Збентежились обидва й упали ниць на землю, настрахані.
17
Він же сказав їм: «Не бійтеся!
Мир з вами!
Благословіте Бога по всі віки!
18
Як я був з вами, не був я з своєї ласки, лише з волі Божої.
Його благословіте по всі дні, йому співайте ясу.
19
Ви бачили мене, що я їв, але це вам так здавалось.
20
Тож благословіте тепер на землі Господа, дякуйте Богові.
Оце я знову йду до того, хто мене послав.
Запишіть те все, що притрапилося з вами.» І він знявся.
21
Вони ж устали, однак його вже не могли бачити.
22
Тоді благословили вони Бога і ясою величали його та дякували йому за ті великі його діла, бож їм з'явивсь ангел Божий.