Молитва Товита 1-6; лиха доля й молитва Сари 7-17

1
І в моїй душі зродився глибокий смуток, і я, зідхнувши, заплакав і, стогнавши, почав молитись:
2
«Ти - справедливий, Господи, й усі твої діла - справедливі!
Усі твої путі - милость і правда;
ти - суддя світу!
3
Отож і нині, Господи, згадай мене й споглянь на мене!
Не карай мене за мої гріхи та за провини, ані за ті, що ними мої предки перед тобою согрішили,
4
не слухавши твоїх наказів.
Ти видав нас на грабування, у неволю та на смерть, на притчу й на глум, на ганьбу усім народам, серед яких ти нас розсіяв.
5
І нині численні твої суди - правдиві, коли караєш мене за гріхи моїх предків, бо твоїх заповідей ми не чинили і по правді перед тобою не ходили.
6
Отож і нині роби зо мною, як тобі завгодно;
вели забрати мою душу, щоб я із поверхні землі зникнув і став землею знову, через те, що ліпше мені вмерти, ніж жити;
наслухався я вже дорікань брехливих, і печаль велика мене огорнула.
Вели, Господи, щоб я звільнився від цієї нужди!
Звільни мене на місце вічного спочинку і не відвертай, Господи, свого обличчя від мене, бо ліпше мені вмерти, ніж дивитись на ті великі злидні життя мого, та й не чути отих образ
7
Того ж самого дня сталося, що й Сарі, дочці Рагуела, який жив у Екбатані, в Мідії, довелося слухати докори від однієї з слугинь свого батька,
8
тому що вона була віддана сімом чоловікам, яких Асмодей, лихий демон, убив перед тим як вони були з нею, як то звичайно буває з жінками.
Слугиня їй дорікала: «То ти вбиваєш твоїх чоловіків!
Оце вже за сімох була віддана, а ні від одного не дістала єси імени.
9
Чого ж то нас бити за твоїх чоловіків - того, що вони померли?
Іди геть за ними, щоб нам повік не бачити від тебе ні сина, ні дочки
10
І сумно стало тоді на душі у Сари;
заридала вона, вийшла на гору до батькової світлиці й хотіла повіситись;
але, роздумавши, сказала: «А що як моєму батькові будуть докоряти й скажуть: Однісіньку дочку мав єси любу, та й та повісилася з горя!
- Цим я звела б на старість батька зо смутком у могилу.
Краще мені не вішатись, а просити Бога, щоб померти й тих докорів ніколи за життя свого не чути
11
І в той же час простягла до вікна руки й почала так молитись: «Благословен єси, о Боже милосердний!
Благословенне ім'я твоє повіки!
Нехай усі діла твої благословлять тебе повіки!
12
І сьогодні моє обличчя звернене до тебе, і очі мої дивляться на тебе.
13
Вели, Господи, мене забрати з цього світу, щоб мені більш не чути докорів.
14
Ти знаєш, Господи, що я невинна, ніякий чоловік мене не доторкався.
15
Я свого імени не збезчестила, ні імени мого батька, в краю мого вигнання.
Я одиначка в мого батька, і другої дитини він не має, щоб його спадкоємцем бути.
Не має він ні близького брата, ні родича не має, щоб мені зберегти себе йому за жінку.
Померло в мене вже сім.
Навіщо ж мені далі жити?
Коли ж тобі не вгодно мене вбити, поглянь на мене, змилуйся надо мною, щоб мені стих докорів більш не чути
16
Молитва обидвох була вислухана одночасно перед славою Божою;
17
і був посланий Рафаїл, щоб вилікувати обох їх: у Товита зняти з очей більма, щоб він міг знову бачити світ Божий, а Сару, дочку Рагуела, віддати за жінку Товії, синові Товита, і звільнити її від Асмодея, лихого демона, бо вона Товії належала перед усіма іншими, які хотіли б побратися з нею.
Того ж часу Товія повертався знадвору до хати, а Сара, дочка Рагуела, сходила з верхньої світлиці.