Товія виправляється в дорогу 1-3; Архангел Рафаїл супутником Товіі 4-23

1
Тоді Товія відповів своєму батькові, кажучи: «Я зроблю, тату, все, що ти мені заповідав;
2
але як мені ті гроші у Гаваела відібрати?
Ні я його, ні він мене не знає.
Який знак дам йому, щоб він мене впізнав, мені повірив і звернув мені гроші?
Та й шляхів туди не знаю, щоб пуститись у Мідію в дорогу
3
На це Товит відказав своєму синові Товії: «Він дав мені свою розписку, а я дав йому свою, роздерши її на двоє й кожен з нас узяв одну половину, і я передав її йому разом з грішми.
Оце тепер уже 20 років, як я склав ці гроші.
Шукай, отже, собі тепер, дитино, якогось вірного чоловіка, щоб пішов з тобою в дорогу, ми заплатимо йому аж до твого повороту, і забери від Гаваела гроші
4
Вийшов Товія шукати чоловіка, який міг би піти з ним у Мідію і який знав би туди дорогу.
Вийшов він і знайшов ангела Рафаїла, що стояв перед ним, але він не знав, що це ангел Божий,
5
і сказав до нього: «Звідки ти, юначе?» Той же відповів: «Із синів Ізраїля, твоїх братів.
Я прибув сюди шукати праціТовія спитав його: «Чи знаєш дорогу, що веде в Мідію
6
А той відказав йому: «Так!
Я там бував часто й знаю дуже добре всі дороги.
Нераз ходив я в Мідію й ночував у Гаваела, нашого брата, що живе в Рагах, в Мідії, добрих два дні ходи від Екбатани до Раг, що в горах, - Екбатана ж серед рівнини
7
Товія ж сказав йому: «Почекай мене, юначе!
Я піду повідомлю батька.
Мені потрібно тебе, щоб ти пішов зо мною в дорогу, і я тобі дам за це платню
8
Той же відповів: «Гаразд, чекатиму тебе, гляди ж, не барися
9
Увійшов Товія й оповів все своєму батькові Товитові, і сказав до нього: «Ось ізнайшов я чоловіка з наших братів, із синів ІзраїляБатько сказав йому: «Поклич мені того чоловіка, бо хочу знати, з якого він роду, з якого він коліна й чи можна покластися на нього, що він, дитино, піде з тобою в дорогу
10
Вийшов Товія і покликав його й сказав йому: «Юначе, мій батько тебе кличе.» І він увійшов, а Товит перший привітав його.
Рафаїл же сказав до нього: «Вітаю тебе щиро й бажаю тобі щастя!» На це Товит відповів: «Яке вже там для мене щастя!
Для мене, що нездужаю на очі й світла небесного не бачу, що лежу в темряві, немов померлі, що вже не бачать світла!
Живу, але мов мертвий;
голос людей чую, але їх не бачуТоді Рафаїл сказав до нього: «Бадьорся!
Богові легко тебе уздоровити, не падай духомТоді Товит промовив до нього: «Мій син Товія хоче йти в Мідію.
Чи не міг би ти піти разом з ним та бути йому проводирем?
Я дам тобі, брате, за це платню.» Той відповів йому: «Можу піти з ним, та й дороги її усі знаю;
ходив я часто в Мідію й пройшов усі її рівнини й гори.
Знаю всі її дороги
11
Товит спитав його: «З якої ти родини, брате, з якого ти коліна?
Скажи мені, мій брате
12
А той сказав до нього: «Навіщо тобі знати моє поколінняТовит сказав: «Хочу напевне знати, брате, чий ти і як звешся
13
Тут Рафаїл сказав: «Я - Азарія, син Ананії Великого, з-поміж твоїх братів
14
На це Товит мовив: «Здоров будь з приходом, і цілий, брате!
Не гнівайся на мене, що я хотів дізнатись правду про твою родину.
Таж ти доводишся мені кревним;
ти - з гарного й почесного роду.
Я знаю добре Ананію й Натана, обидвох синів Семеї Великого, як вони вкупі зо мною ходили в Єрусалим і там молилися зо мною;
вони ніколи від віри не відступали.
Що то за гарні були люди, оті твої брати!
Ти з доброї родини, гостинно прошу, отже, до хати
15
А далі додав: «Я дам тобі платню, драхму на день, і те, що потрібне тобі й моєму синові.
16
Іди ж у дорогу з моїм сипом.
Я ще й причиню до платні твоєї
17
А Рафаїл йому сказав: «Я піду з ним, і ти не бійся;
живі-здорові пустимося в дорогу й живі-здорові повернемось назад до тебе, дорога бо безпечнаТовит же до нього: «Благословення на тобі, брате!» І прикликав сина та й сказав до нього: «Моя дитино!
Приготуй усе, що потрібне на дорогу, і рушай з твоїм братом, а Бог неба нехай рятує вас у дорозі й поверне вас здоровими назад до мене;
ангел його нехай буде завжди при вас у дорозі, щоб вас, дитино, захищати.» Тут молодий Товія, поцілувавши батька-матір, вийшов, щоб іти в дорогу.
Товит же мовив до нього: «Ідіть здоровії
18
Мати ж заходилася плакати й сказала до Товита: «Навіщо ти послав мою дитину?
Чи ж він не був підпорою рук наших, що входив і виходив перед нами?
19
Замість їх відбирати, оті гроші, ліпше було б утратити їх, щоб тільки син зостався!
20
Досить нам для життя й того, що Господь дав нам.»
21
А він сказав їй: «Не побивайся!
Наша дитина здоровою піде в дорогу й здоровою повернеться назад до нас;
очі твої його побачать у той день, коли він повернеться до тебе здоровим.
22
Не журись, не бійся за них, сестро, бо ангел добрий буде його супроводжувати, йому щаститиме в дорозі, і він повернеться живим-здоровим
23
І перестала плакати.