Вода у пустині 1-14; культ тварин у Єгипті 15-20; Божа сила та доброта 21-26

1
Ти вивела через святого пророка їхні діла на добре.
2
Вони пройшли через безлюдну пустиню і і в місцях неприступних намети розіп'яли.
3
Стали проти ворогів і противників відбили.
4
У своїй спразі вони до тебе візвал
і з стрімкої скелі дана їм була ода,
і лік на згагу з каміння твердого.
5
І те, чим вороги їхні були покарані,
вийшло їм надобре в їхній скруті.
6
Замість постійних джерел ріки,
що, кари ради за наказ дітей убивати,
7
скаламутилась брудною кров'ю,
ти дав їм несподівано води подостатком,
8
унаочнивши тогочасною спрагою,
як ти скарав противників.
9
Бо на власному досвіді, хоч і покарання їхнє було милосердне,
вони дізнались, як мучилися безбожні, засуджені суворо.
10
Цих ти випробував як батько, що остерігає,
а тих карав як суворий цар, що засуджує.
11
Чи близько, чи далеко - вони мучились однаково.
12
Бо подвійний огорнув їх смуток,
і, зідхавши, вони споминали минуле:
13
довідались бо, що їхніми карами
інші були ущасливлені,
тож вбачали вони в тому Господа.
14
Того ж, що його колись виставили на наругу й, викинувши,
відцурались, - при кінці подій подивляли,
зазнавши спраги не тієї, що праведні.
15
За їхні думки безглузді, ледачі,
якими зведені з пуття, вони гадюкам безрозумним
та тваринам мізерним честь віддавали,
зіслав ти на них як кару силу тварин нерозумних,
16
щоб знали, що чим хто грішить, тим і карається.
17
Твоїй бо руці всемогутній,
яка створила світ із безформної маси,
не було затяжко наслати на них
силу ведмедів або грізних левів,
18
або звірів новостворених, прелютих, незнаних,
чи таких, що вогнем дишуть,
чи таких, що люто бухають смердючим димом,
чи ще таких, що з очей страшними іскрами сиплють.
19
Таких, що не тільки їхня шкідливість могла б погубити,
але й самий їхній страшний вигляд міг би вмертвити;
20
ба й без них, від подуву одного, вони могли б упасти,
переслідувані твоєю справедливістю
і зметені подихом твоїм могутнім,
- але ти все впорядкував у міру, рахубу й вагу.
21
Бо виявити велику твою силу ти завжди спроможен,
та й хто міг би встрятись потузі рамена твого?
22
Немов та порошина на вазі, ввесь світ перед тобою,
наче роси крапля, що вранці падає на землю.
23
Ти милуєш усіх, бо ти все можеш,
і не зважаєш на гріхи людські, щоб дати їм можливість покаяння.
24
Ти любиш усе, що існує,
і не бридишся нічим з того, що сотворив;
бо якби ти щось ненавидів, то й не витворив би.
25
Як же щось могло б продовжувати існування, якби ти його не забажав був?
Або як би щось могло зберегтися,
коли б ти його (до існування) не покликав?
26
Та ти щадиш усе, бо воно - твоє, Господи життєлюбний.