Довготерпеливість супроти ханаанян 1-18; благодать для Ізраїля 19-22; кара за почитання тварин 23-27

1
Бо твій дух нетлінний у всьому.
2
Ось чому тих, що падають, ти караєш легко
і, нагадуючи те, чим згрішили, їх остерігаєш,
щоб вони, відвернувшись від зла, повірили, Господи, в тебе.
3
Колишніх мешканців твоєї землі святої ти зненавидів
4
за їхні злочини преганебні,
за їхнє чарівництво, обряди нечестиві,
5
за їхні немилосердні дітовбивства,
за учту, в якій вони споживали нутрощі, людське тіло і кров,
посвячені у таємному бенкетуванні;
6
родителів, убивників безпомічних дітей,
вирішив ти вигубити руками батьків наших,
7
щоб земля, яку ти над усі інші цінуєш,
прийняла гідних поселенців - дітей Божих.
8
Тож їх, бо й вони люди, ти пожалів,
виславши перед твоїм військом шершнів,
щоб вони винищували їх поволі:
9
не те, щоб ти не міг у бою підкорити праведникам нечестивих,
чи то лютими звірями, чи то суворим словом умить їх стерти, -
10
лише, караючи поволі, давав їм нагоду покаяння,
хоч відав добре, що їхній рід лукавий,
що їхня злоба - вроджена їм
і що думки їхні незмінні були б повіки, -
11
бо це було поріддя прокляте від початку.
Та не із страху перед кимсь дарував ти їм гріхи безкарно.
12
Бо хто ж насмілився б сказати;
«Що ти вдіяв
Або хто міг би протиставитись вирокові твоєму?
І хто міг би позивати тебе за знищення народів, яких ти сам створив?
Або хто міг би стати проти тебе в обороні розбещених людей?
13
Справді немає, крім тебе, Бога, що за все дбаєш,
щоб ти мусів звітувати, що не судив несправедливо;
14
ані царя чи якогось володаря, спроможного
кинути поглядом на тебе з домаганням рахунку за покараних тобою.
15
Ти, справедливий, усім керуєш по правді:
чужа бо твоїй могутності думка засуджувати
того, хто на кару не заслужив.
16
Твоя бо сила - справедливости основа,
а що ти над усім пануєш, то й щадиш усе.
17
Ти виявляєш силу, коли не вірять у потугу превелику;
у тих же, що зазнали її, бентежиш зухвальство.
18
Та ти - Владика сили, судиш ласкаво
і провадиш нас вельми дбайливо,
бо коли тільки захочеш, - можеш.
19
Таким діянням ти навчив народ свій,
що праведник має бути чоловіколюбцем,
і розбудив в своїх дітей добру надію,
що за гріхи даєш покаяння.
20
Бо коли ворогів дітей твоїх, і гідних смерти,
скарав ти так вирозуміло й поблажливо,
давши їм час і нагоду відвернутись від лукавства,
21
то з якою ж обережністю судиш ти синів твоїх,
яких батькам з клятвою й заповітами
дав ти найкращі обітниці?
22
Тож коли нас караєш, то на ворогів наших висилаєш тисячі бичів,
щоб ми, коли судитимем, пам'ятали на твою доброту,
а коли нас судять, - надіялись на милосердя.
23
Ось чому тих, що жили свій вік неправедно в безумстві,
ти мучив їхнім власним мерзенством.
24
Вони бо дорогами блуду задалеко заблукали,
взявши за богів навіть між звірями останніх і найогидніших,
обмануті, наче нерозумні діти.
25
Тому, немов на хлоп'ят безглуздих,
наслав ти на них неповажну кару.
26
Та ті, що їх не врозумила ота дрібна кара,
зазнають суду, що гідний Бога.
27
А страждаючи від цих істот, гнівались
на тих, кого вважали за богів, мовляв, це вони карають їх;
допіру тоді, кого раніше зреклися знати, -
визнали за правдивого Бога;
тим то впав на них найважчий осуд.